Перша заповідь: істинна віра і непоборна свобода від Бога

24 травня 2021 р. \ оновлено 22 лютого

Як і кожен початок, перша заповідь має надзвичайну вагу. Як і перші слова Біблії, перша заповідь починається із термінів і понять, з яких формуються основні цінності людського суспільства. І для України у нинішньому часі вона особливо актуальна.

У попередній статті ми говорили про існування двох порядків Декалогу – порядку Йосипа та порядку Августина, що відображають погляди двох богословських течій. Чому можливі такі розбіжності і наскільки це важливо? Справа в тому, що в оригінальному єврейському тексті, в якому не було голосних літер, не було також і розділових знаків. А тому важко було зрозуміти, де починаються і закінчуються речення, і де в них містяться підрядні речення, якщо такі є. І залежно від того, чи поставити крапку, чи кому між словами «нехай не буде у тебе інших богів переді Мною» та «не зроби собі ніякої різьби», залежить, чи це окремі заповіді, чи одна. Чи Всевишній окремо забороняє поклонятися будь-якому іншому «верховному богу язичницьких пантеонів» і окремо забороняє забобонство, чи все це є в одній забороні?

«Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипту, з дому рабства. Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною». Структура цих слів наступна: а) представлення Себе по Імені; б) об’явлення Себе Богом Ізраїля; в) сповіщення, що саме Він вивів народ Ізраїля з Єгипту; г) уточнення, що Єгипет є домом рабства; д) заборона мати інших богів поруч із Собою.

«Мойсей виїжджає до Єгипту», П’єтро Перуджіно, c. 1482 рік; на картині показано, як Мойсей (одягнений у жовтий та зелений) виїжджає до Єгипту. У центрі ангел просить його обрізати сина, як знак союзу між Яхве та Ізраїльтяни.

Представлення. Всевишній називає своє ім’я Яхве, яке євреї, згідно заповіді заборони вживати Ім’я Боже марно, назвали «Невимовним Божим Іменем». Тому, коли в тексті стояло слово Яхве, його читали як «Господь». Дана традиція зберіглася і при перекладі Святого Письма на інші мови. Після Свого представлення Всевишній повідомляє, що Він є Богом Ізраїля (אָֽנֹכִ֖י֙ יְהוָ֣ה אֱלֹהֶ֑֔יךָ — «Я Господь, Бог твій», Вихід 20:2). Слово «твій» говорить про особливо близькі стосунки, про приналежність одного — іншому. І саме Яхве був тим, хто звільнив Ізраїль з Єгипту. Всевишній побажав представитись не як Той, Хто все створив, не як Той, Хто все може і все знає, а саме як Той, Хто подарував свободу.

Заповідь свободи

Це означає, що Бог виділяє свободу з-поміж усіх інших речей і добре знає її цінність. Час дарування Десяти Заповідей і час дарування свободи розділяли лише 50 днів і євреї ще добре пам’ятали гіркоту перебування у трьохсотлітньому рабстві з його безправ’ям і безнадією на отримання волі від могутнього фараона. Євреям, очевидно, навіть не приходила думка здобуття свободи повстанням. І от Яхве, Бог Ізраїля, по милості Своїй подарував йому свободу – великий дар, цінність якого ізраїльтянам ще належало усвідомити.

Уточнення про Єгипет, як про дім рабства, містить багато натяків. В домі рабства рабами були всі: від селянина і пастуха до фараона і верховного жерця. Тому-то і вжито всеохоплюючий термін «дім рабства», а не «де ви були рабами». Але, кому всі люди єгипетської землі були рабами? Відповідь ми бачимо у наступних словах: інші боги, яких було так багато і яким там поклонялися. Читаючи першу заповідь, євреї повинні були згадувати історію Виходу і те, як Бог учинив Свій суд і кари над богами єгипетськими, які не лише не змогли захистити єгиптян, але й самі стали їхніми карами по Божій волі.

Парадоксально, але є доконаним історичним фактом, що всі тоталітарні режими переслідують біблійних віруючих. Це було у Єгипті, Вавилоні, Римській імперії, Радянському Союзі та сучасній Росії, фашистській Німеччині, Китаї, Північній Кореї, тощо. Те саме було і в стародавньому Ізраїлі в часи правління нечестивих царів! Причому переслідування здійснюється, як правило, не за релігійними статтями, а за політичними. Бо для справжніх віруючих лише Бог є справжнім владикою, царем і правителем, а не кесар, фюрер, генсек, чи пожиттєвий президент. І ця підозра у нелояльності до земних представників влади, якщо вони виступають проти Бога, уже закладена у Першій заповіді. Тому треба мати справжню мужність та силу волі, щоб виконувати її.

Бути Богом

Формулювання «бути Богом» мало надзвичайну вагу і передбачало неймовірні наслідки. Будь-який «бог» у стародавньому світі був початком і повелителем матеріальних речей і влади. Послух «богам» був обов’язковим, «боги» були абсолютами. Вони встановлювали цінності, норми поведінки, ритуали, тощо. Боги були головнішими за царів. Царі вважалися представниками богів на землі, а жерці – довіреними служителями богів.

Для Ізраїля відтепер Яхве ставав єдиним Богом – єдиним авторитетом і Царем. Ця заповідь повідомляла Ізраїлю про єдине джерело благ і влади, і вже не могло бути інших джерел. Це надзвичайно зміцнювало народ, бо при існуванні різних джерел влади був неминучий конфлікт інтересів і протиріччя в базових істинах.

Деталь картини «Релігія», Чарльза Спраг Пірса (1896).

Наслідки невиконання

Читаючи цю заповідь, нас не залишає почуття незавершеності фрази. Ми тут не читаємо, чим обертається порушення або дотримання Божого єдиновладдя. Про це буде сказано в останніх розділах Мойсеєвого П’ятикнижжя (Повторення Закону, 27-30 розділи). Людині часто важко угледіти причинно-наслідкові зв’язки у явищах. Хіба впливає, наприклад, наша віра на нашу безпеку, здоров’я, тривалість життя, гаманець? Але Богу відомі всі причинно-наслідкові зв’язки, Він володіє всією повнотою знань і мудрості, і саме тому Він суворо застерігає нас від зради у вірі.

Про тяжкі наслідки, до яких призводить ця зрада свідчать багато історій, викладених у Святому Письмі. Цар Соломон, коли дозволив інших богів, яких привозили його численні жінки зі своїх країв, навів велику шкоду на Ізраїль, так що після його смерті відбулось розділення на Північне і Південне Царство та випало безліч кар його нащадкам. У Північному Царстві відступництво від Єдиного Святого Істинного Бога набуло більших масштабів, і те царство втратило свободу і зникло першим (у 760 р. до н.е.). Південне Царство, Юдея, довше зберігало вірність Богові, але так само дозволило інших богів, і за це втратило незалежність, було знищене, а люди були переміщені в полон. Нечестиві Царі – відступники Ахав, Йорам (2Цар.), Амон (2Хр.), а також цариці Єзавель та Гофолія –вкоротили собі віку через інших богів та зречення Всевишнього. Римський імператор Юліан-Відступник (360-363 роки правління), що намагався повернути віру у старих богів та поклоніння сонцю, був покараний передчасною смертю. Зібравши в долоню свою кров він кинув її до сонця зі словами: «Будь задоволений», а також вигукнув: «Ти переміг, Галілеянин!». Лідери Французької Революції 1789 року, що обезголовили короля Людовіка ХVI у 1793 році та у боротьбі з християнством проголосили культ Розуму та культ Верховної істоти, самі були страчені у 1794 році. Життя великих безбожників Вольтера, Маркса, Ніцше, Леніна, Фрейда, Гітлера принесли багато страждань їм самим та оточуючим їх людям і закінчилися драматично. Бо Бога потрібно боятись. Бог осміяним не буває.

Що й казати про новітню історію нашої з вами Батьківщини України. Хоч і під тиском репресій більшовиків, але люди зріклися віри. Марксизм став офіційною вірою, а Ленін став за бога. А потім настало велике беззаконня, і зрештою у 1933-34 рр. – Голодомор, коли матері поїдали власних дітей…

Сучасна Європа і те, що ми називаємо словом Захід повільно втрачає віру, і, якщо не покається, отримає всю гіркоту прокляття, про яку попередив Бог у Своєму Слові.

Читаючи 1-шу заповідь, нас не полишає почуття незавершеності, так, наче ми самі маємо дописати кінець цієї фрази: «Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною, «інакше ти втратиш свободу!». Якщо хочете, є інший, вже точно біблійний варіант: «Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною», бо «прийдуть на тебе всі оці прокляття і досягнуть тебе: проклятий ти в місті, і проклятий ти в полі! Проклятий кіш твій та діжа твоя! Проклятий плід утроби твоєї та плід твоєї землі…» (Повт.Закону 28:15-68). Нам надзвичайно важко читати всі ці слова. І, згадуючи історію, ми розуміємо, наскільки часто вони збуваються. І, часом, просто хочеться кричати: «Люди, бійтесь Бога! Не дратуйте Його! Не шкодьте собі і своїм нащадкам!».

Варто звернути увагу, що за порядком Августина (який використовують і євреї) перша і друга заповідь становлять одне ціле. При такому прочитанні тексту з’являється причинно-наслідковий зв’язок і зрада Єдиному Богові розцінюється як ненависть до Нього та карається до третього і четвертого поколінь.

Чи легко виконувати цю заповідь?

Здавалось би, що в цьому важкого? Але такою може бути відповідь лише малообізнаних у вірі новачків. До складу Біблії входить ціла книга Пророка Даниїла, де описується, до якого подвигу може бути покликано вірних для виконання цієї єдиної заповіді. Спочатку трьох товаришів Сидраха, Мисаха та Авед-Него вкидають до розжареної печі. Потім автора книги — пророка Даниїла кидають до ями на згодовування левам. Бо ці герої віри не бажають мати інших богів, окрім Святого. Смертельній небезпеці за вірність Богові піддавались пророки Ілля та Єремія, апостол Павло у своїх місіонерських подорожах до язичників. Християни перших століть Нової Ери сплатили високу ціну виконання цієї заповіді, за що були розп’яті на хрестах та знищеними на видовищах в Колізеї. Ці події яскраво описані у поемі Тараса Шевченка «Неофіти», а також у світовому шедеврі Генріха Сенкевича «Камо грядеши?». Нещодавнє радянське минуле нагадує нам про десятки тисяч вбитих і закатованих за віру. Сьогодні християнам у багатьох куточках нашої планети дуже небезпечно відкрито дотримуватись цієї заповіді. Ми повинні молитися, щоб Бог Сам допоміг їм та дякувати за ту свободу, що маємо сьогодні в Україні.

Сучасні «конкуренти» Бога-Яхве

Які сучасні «інші боги» є нині? Еволюція, Будда та Кришна, Даждь-бог і Велес, Арій. Сама Людина. Для тих, хто живе в Китаї чи Північній Кореї відкрите дотримання Першої Заповіді може закінчитися в’язницею, а інколи й смертю. Там влада змушує всіх громадян дотримуватись комуністичної ідеології, а замість Біблії – вивчати цитати Компартії. У Індії та інших сусідніх країнах головними божествами є Будда та Кришна, а християн там сьогодні переслідують, позбавляють майна, виганяють із міст і сіл. Такою є плата за виконання Першої Заповіді в індійській культурі.

«Християнські мученики в Колізеї», Костянтин Флавицький (1862).

Але й у так званих цивілізованих країнах у наші дні не завжди просто дотримуватись першої заповіді. Звичайно, це не можна порівняти із небезпеками комуністичних режимів або радикального ісламізму, однак і тут вимагається багато мужності та принциповості. В багатьох старих християнських країнах уже не можна говорити про свою віру відкрито. Бога-Творця замінила Еволюція, і, якщо ви маєте протилежну думку, вас висміють, виставлять на маргінес, або ви навіть втратите роботу. Сучасними богами тут, окрім Еволюції, є також Наука, Гуманізм, Суспільне Свідоме та Несвідоме, Власне Я, тощо. Лише не Бог-Творець. В українському суспільстві постійно намагаються повернутися до «власних богів» — Даждь-бога (РУНвіра Силенка), або Велеса, або Арія. Серед творчої інтелігенції нині все частіше спливає східна ідея керування Фен-Шуєм.

Але проповідь Церкви цьому світові має бути незмінною – «Нехай не буде у тебе інших богів, бо втратиш свободу, бо прийде на тебе нещастя».

Вчення Ісуса Христа

Звичайно, всі наведені вище аргументи стосуються людей, незалежно від їхнього віросповідання, а найбільше монотеїстів. Однак нам, християнам, особливо важлива думка з цього питання нашого Вчителя та Засновника віри, Господа Ісуса Христа. Що говорив Він про цю заповідь у Своєму вченні? І ось тут ми зіштовхнемося із певним парадоксом та не пригадаємо, щоб Христос напряму згадував цю заповідь. Дивно, чи не так? У попередній статті (10 Заповідей як надійний фундамент для збудування особистості, сім’ї та нації) ми згадували епізоди, коли Господь цитує різні заповіді Декалогу, але жодного разу Він не цитує ні заповіді про заборону інших богів, ні заповіді про заборону ідолопоклонства. І на це, як видається, є проста причина: Ісус проповідував своє вчення на територіях, де монотеїзм мав цілковиту перемогу. В Іудеї, Галілеї, і навіть Самарії населення поклонялось виключно Богу-Яхве. Дискусії могли бути лише про форми та місця поклоніння (розмова із самарянкою). Просто не було особливої потреби навчати людей, що Бог один, а все решта є порожніми вигадками. Навернення до Єдиного Бога відбулося багато віків раніше, а уроки вавилонського полону лише укріпили народ у монотеїзмі. Однак, це не все.

Ісус бачив глибше і навчав потужніше, ніж інші проповідники Його часу. Він у Своїх проповідях часто говорив про ті перепони, які стоять на заваді мати Бога за Господа нашого життя і в усій повноті виконувати Його волю. І це є ключем до науки Ісуса про Першу Заповідь. Він у Своєму повчанні про найбільшу Заповідь «Любити Бога всім серцем, і всією душею, і всією силою» вказує на те справжнє найперше місце, яке повинен займати Бог у житті людини. Але також Він багато говорить і про перешкоди, про те, що займає Боже місце і керує нашими вчинками замість Бога! Мамона (багатство), передання старших, любов до людської слави, страх, сімейні зв’язки. За Христовим вченням, коли ці фактори управляють нами, вони заважають нам бути слухняними Тому, Кому ми маємо бути слухняними. Бо Богові не потрібно, щоб ми були слухняними Йому на 50%, чи на 75%, чи навіть на 99,9%. Йому потрібні вірні лише на 100%, і на менше Він не погоджується. І в цьому, напевно, і є повний смисл Першої Заповіді.