Минулого року професор Леннокс написав статтю, в якій він заторкує питання віри в Бога та пандемії Ковід-19. Попри те, що пройшов рік, його ідеї лишились актуальними. Нижче ви можете прочитати переклад цієї статті, яка була опублікована на ресурсі 919freshfm.
Якщо існує Бог-Творець, то Він за визначенням відповідає за існування вірусів
Але для чого вони взагалі мають існувати? Напевно недостатньо сказати (як деякі б зробили), що пандемія коронавірусу — це «лише біологія, яка чинить притаманне біології»? Напевно, має бути краще пояснення ніж це?
Звичайно, наука свідчить, що більшість вірусів є корисними, а деякі є необхідними для життя. Але чому повинні бути патогени, які спричиняють хаос? Ключове питання для теїстів таке: чи не міг Бог створити світ без вірусних патогенів?
Це підводить нас до цілої групи подібних питань. Хіба Бог не міг створити електрику, яка не була б небезпечною, або вогонь, який не спричиняє опіки? Чи не міг Бог створити органічний світ без хижацтва? Чи не міг Бог створити життя, яке не має проблем, і віруси, які є лише корисними? Хіба не міг Бог створити істот, які ніколи не чинять неправильно (адже попри те, що коронавірус — це серйозна проблема, цього року він не вб’є стільки людей, скільки це зроблять самі люди)?
Світ та його люди є глибоко недосконалі
Очевидно, що існують суттєві вади як в людській природі, так і у фізичній. Світ сповнений як жорстокої, так і аморальної поведінки людей, а також землетрусів, цунамі, раку та пандемії коронавірусу.
Тепер ми можемо вічно дискутувати, що міг, міг чи міг зробити добрий, люблячий і Всемогутній Бог. Але досвід показує, що ніхто з нас ніколи не був задоволений результатами цієї конкретної дискусії. І причина полягає в тому, що попри наші слова, ми залишаємось там, де є, і це є світ. Ми всі стикаємось із такою змішаною картиною, яку можна порівняти з видом на зруйнований собор: біля нього з усією красою розкривається до Сонця квітка, але також є і певна потворність; таким є коронавірус, що руйнує дихальну систему людей у світі.
Як математик я звик до того, що коли ми намагаємося протягом багатьох років розв’язати певне питання і не маємо результату, то починаємо думати, що варто перейти до якогось іншого питання.
Якщо ми визнаємо (як ми й повинні), що перебуваємо у Всесвіті, який поєднує як біологічну красу, так і смертоносні патогени, чи є якісь докази того, що існує Бог, якому ми можемо довіряти наслідки цих проблем, своє життя та майбутнє?
Нам необхідні переконливі докази доброти Божого характеру, якщо ми хочемо Йому довіряти. Тому я попросив би вас на цьому етапі вислухати суть християнського вчення, незалежно від того, чи воно вам знайоме, чи ні, і спробувати зрозуміти його, перш ніж дійти висновку, що віра в Бога суперечить існуванню коронавірусу або будь-якої іншої пандемії, хвороби чи дефекту у природному світі.
Суть християнського послання
Християнство стверджує, що Ісус Христос є втіленням Бога — Творець став людиною. В основі його послання лежить смерть Ісуса Христа на хресті біля Єрусалиму. Відразу виникає запитання: якщо Він є втіленим Богом, чому Він на хресті? Принаймні це означає, що Бог не залишився віддаленим від людського болю та страждань, але сам його пережив.
Біблія вчить: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлянам 3:23). Ніхто з людей не здатен досконало дотримуватись всіх моральних норм, вже не кажучи про Божі — Десять заповідей чітко нам це показують. Отже, всі ми потребуємо допомоги вирішити проблему гріха і провини, яка, знаємо ми це чи ні, є між нами та Богом.
Через смерть та воскресіння Ісуса, ті, хто каються (що означає «відвернутися від чогось») у власному злі та своєму внеску в людський біль і страждання — ті, хто довірють Ісусу як своєму Господу, отримують прощення, мир з особистим Богом, який створив і підтримує Всесвіт, нове життя з новими силами та обіцянку світу, де страждань більше не буде. Тут християнство не конкурує з жодною іншою філософією чи релігією — з тієї простої причини, що ніхто інший не пропонує нам прощення і миру з Богом, які можна пізнати в цьому житті та яке триває вічно.
Отже, християни — це не люди, які розв’язали проблему страждань, а люди, які полюбили й довірились Богові, який страждав за них.
Джон Леннокс (John Lennox) – заслужений професор математики Оксфордського університету, доктор наук і доктор філософії, а також відомий християнський апологет. Він є всесвітньо відомим спікером з тем, що лежать на перетині науки, філософії та релігії.