Іноді таке трапляється, що християни підтримують фемінізм. Хтось шукає в ньому справедливості, хтось любові до ближнього, а комусь дуже хочеться вплести у християнство популярні ідеї, щоб «осучаснити» віру. Та якою б не була мотивація, ця ідеологія не поєднується з біблійним світоглядом, а несе серйозну небезпеку і церкві, і суспільству взагалі.
Найперше, ми маємо розуміти, що не варто цей рух перевідкривати чи говорити про фемінізм, повторюючи пафосні гасла; не варто також спиратися на відчуття і своє власне визначення фемінізму. За понад століття його існування достатньо досвіду і прикладів, через які можна простежити тенденції розвитку, які викликають занепокоєння.
Для початку варто зазначити, що юридичне зрівняння в правах чоловіків і жінок ще не є фемінізмом. Це суфражизм — дуже конкретний і вузький рух, що вимагав надання жінкам виборчих прав. Він не претендував на якісь глобальні суспільні зрушення і не мав революційних вимог. Але пізніше у ХХ столітті розвиток «жіночого» порядку денного все ж трансформувалося в ширший рух за зміну ролі жінки у всіх сферах, починаючи з сім’ї. Ось його ми й розглянемо далі.
- Фемінізм є конкретним політичним рухом і базується на марксизмі
Коли ми говоримо про фемінізм, то маємо враховувати історію й політичні вимоги активісток. Не можна ігнорувати актуальний порядок денний 2021 року (а це не лише пафосні гасла про «права жінок», але й захист абортів та просування інтересів трансгендерів). Неможливо включити у своє власне визначення фемінізму якусь відносно нейтральну ідею «за все хороше, проти всього поганого», ігноруючи реальні їх вимоги.
Дуже часто в основі цієї дилеми лежать медійні маніпуляції. Висвітлення майже всієї діяльності феміністок представлене тільки в позитивному світлі, а їх публічне послання вміло обгорнуте в «гуманістичну» риторику любові, поваги, прав тощо. Насправді ж за ліберальною (помірною) риторикою криється радикальне бажання перебудувати світ і зламати будь-які залишки традиційного уявлення про міжстатеві відносини.
В основі фемінізму будь-якої хвилі лежить та чи інша інтерпретація марксистської теорії про боротьбу суспільних груп. Фемінізм завжди розглядав людство через конфронтацію статей (а пізніше й рас, гендерів і навіть матеріального стану). Коли одна мета досягнута, то вони обов’язково знайдуть іншу. Ніколи не настане момент, коли феміністки скажуть «досить» і визнають, що їх права з чоловіками давно рівні.
- Фемінізм суперечить біблійній моделі сім’ї
Цей аргумент є найбільш очевидним, бо прагнення до рівності у всьому заперечує розподіл ролей, які Господь визначив для подружжя. Але й замість «подружжя» сьогодні дедалі частіше використовується слово «партнери», а це знеособлює чоловіка і жінку. Тепер вони постають як взаємозамінні особи, що руйнує встановлений Богом порядок.
В Біблії подано досконалу модель відносин. У посланні апостола Павла до Колосян написано: «Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як личить то в Господі! Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!» Ця проста істина й забезпечує гармонію в сім’ї.
Феміністки вважають такий поділ сексистським і дискримінаційним. Сама ідея слухняності жінки є неприпустимою для них, адже засвідчує лідерство чоловіка як голови сім’ї. Але християнство передбачає ієрархічність в родині (як і продовження в посланні до Колосян із нагадуванням до дітей слухатися батьків). Бог дав подружжю взаємодоповнюючі функції, які не є ані перевагою, ані приниженням. А ось спроби зламати цю систему вносять дисбаланс у сімейні відносини.
Хоча феміністки і наполягають на свободі для жінок самостійно обирати свою долю, але ролі дружини/матері/домогосподарки постійно принижуються, бо вони не несуть спротив «патріархату». На жаль, мірилом «свободи» для феміністок стало не прийняття реальних бажань жінок, а проштовхування власної повістки.
- Так склалося історично Біблійна ієрархічність в сім’ї від самого початку була предметом конфронтації між Церквою та феміністками. Навіть серед суфражисток було чимало богохульних фігур: американка Елізабет Кеді Стентон наприкінці ХІХ століття видала свою «Жіночу Біблію» напротивагу справжній, яку вважала патріархальною «єврейською міфологією». Негативно про церкву висловлювалися і її попередниці Френсіс Райт і Ернестіна Роуз.
В таборі власне феміністок (які нерозривно пов’язані з марксизмом і європейським соціалістичним рухом) критика церкви і християнства була ще більш агресивною. Клара Цеткін, Роза Люксембург, Олександра Коллонтай, Симона де Бовуар — всі вони були обличчями раннього фемінізму і всі вони атеїстки. Симона де Бовуар, яка написала «Другу стать», виклала обгрунтування фемінізму, яке міцно вкорінилося в її атеїстичній екзистенціалістській філософії. Вона, як послідовна комуністка, підсумовувала це словами «Бога немає». Тут християнам, що підтримують фемінізм, варто замислитися: можливо, не варто іти спільним шляхом з поборниками християнства?
Серед сучасних феміністичних гуру противників Христа не менше (як-от автор гендерної теорії Джудіт Батлер), а їх ненависть до церкви нерідко переходить у фізичне насильство. За останні роки суттєво зросла кількість актів вандалізму і нападів на християн з боку феміністок (особливо у традиційно католицьких країнах). Враховуючи зростання популярності та радикалізацію фемінізму, ці тенденції будуть тільки ширитися.
- Аборти Перш ніж християнину захищати фемінізм, варто згадати, що саме феміністки були і є в авангарді руху за легалізацію абортів. Спочатку вони лобіювали сексуальну революцію в Радянському Союзі (згадати тільки жахливі експерименти над мораллю з боку Олександри Коллонтай). Не дивно, що саме комуністична й профеміністична радянська держава першою в світі легалізувала аборти.
На Заході це питання актуалізували феміністки вже другої хвилі в 1960-х. Їх групи пролобіювали лібералізацію абортивного законодавства та створили такі соціальні передумови, щоб Верховний суд у 1973 році виніс фатальне рішення у справі «Роу проти Вейда», яким в США легалізовано аборти. Феміністки в інших країнах пішли аналогічним шляхом і майже у всіх державах Європи сьогодні можна вбивати ненароджених дітей.
Жоден феміністичний марш не обходиться без акценту на жіночих статевих органах, свободі вести аморальний спосіб життя і можливості легально вбити свою дитину, коли такий спосіб життя призводить до небажаної вагітності. Альтернативна точка зору в середовищі феміністок ніколи не буде почута, бо вони завжди боролися за зняття обмежень із жіночої сексуальності.
Цікаво, що протистоїть їм в цьому сама природа, бо цнотливість до шлюбу і моногамія є логічними умовами для фізичного здоров’я та міцності шлюбу. Коли розпусний спосіб життя приносить справедливі плоди (небажана вагітність, депресія, венеричні захворювання), то феміністки вимагають від держави надзвичайних заходів — легальних абортів аж до народження і сексуальної освіти в школах.
- Сучасний фемінізм тісно пов’язаний з розладами ідентичності
Актуальна феміністична повістка включає інтерсекційність — перетинання теорій про «системи пригнічення». З поширенням гендерної ідеології фемінізм перестав стосуватися тільки жінок, бо на передній план виходять інші пригнічені «жінки». Зараз все більше уваги приділяється трансгендерним жінкам (чоловікам, які вважають себе жінками) та іншим квір-особам (небінарним людям).
Сьогодні фемінізм тісно переплівся із ЛГБТ-ідеологією та іншими лівими течіями (хоча з деякими цей союз був вічним). Навіть погляди радикальних феміністок (другої хвилі) стали неприйнятними, адже вони відмовляються визнавати трансгендерів жінками. З цього ми бачимо тенденцію остаточного зрощення квір-спільноти з феміністичними рухами.
Пересічна прихильниця «рівності зарплат» і квот у політиці може сказати: «Нам не цікаві трансгендери чи аборти, ми хочемо просто рівності і захисту прав жінок!» Але тенденція рухається саме до інерсекційності. Рано чи пізно всім феміністкам доведеться приєднатися до транс-вимог або залишити цю справу взагалі.
На жаль, сьогодні склалося хибне уявлення про фемінізм як спосіб захищати інтереси жінок. Але ж насправді це можна робити і без фемінізму! Розв’язання деяких проблем лежить в абсолютно патріархальній площині (питання безпеки чи поваги). Чоловік, батько чи брат є найкращим захистом для жінки.
Якщо говорити про реальні потреби жінок в Україні, то багато проблем соціальної незахищеності стосуються обох статей і не тільки держава, але й Церква має допомогти їм. Ще в Біблії Господь передбачив особливу турботу про нужденних (вдів, сиріт, хворих), а тому для людей доброї волі поле діяльності дуже широке.
Перш ніж ототожнювати себе з черговим -ізмом, поставте собі запитання: чи справді цей рух відповідає моєму світогляду і чи справді без нього неможливо допомогти ближньому?