Сьогодні ми згадуємо трагічну річницю — століття від дня першої легалізації абортів. 18 листопада 1920 року Народним Комісаріатом охорони здоров’я видана постанова «Про охорону здоров’я жінки», якою скасовувалася відповідальність за переривання вагітності. Цю постанову вітав особисто Володимир Ленін, який ще до Жовтневого перевороту неодноразово схвалював ідею легалізації вбивства ненароджених дітей.
Законність абортів в Радянському Союзі є прямим наслідком марксистсько-ленінської доктрини про суспільний прогрес, в якому традиційні уявлення про людину, цінність її життя і сімейну мораль були відкинені як буржуазні. Однак природні процеси, закладені в кожній людині, завжди були своєрідною перешкодою до невпорядкованого сексуального життя. Саме тому більшовики скасували заборону переривати вагітність, бо аборт, на їх думку, мав дати свободу від «сексуальних обмежень».
1920-і в СРСР — період першої сексуальної революції, спроби провести «звільнення трудящих від гніту буржуазно-попівської моралі». Усуспільнення власності йшло поруч з «усуспільненням» жінок і буквальним скасуванням традиційної родини. Сімейні в’язки, моральна чистота й моногамія перетворилися на пережиток минулого, натомість сексуальна розбещеність і тотальний проміскуїтет стали новою пролетарською «нормою».
Далеко не всі жителі СРСР вітали революцію суспільної моралі, але піонери цієї справи перетинали все нові й нові межі допустимого, що мало жахливі соціальні наслідки. Аборти й венеричні хвороби завжди слідували за більшовицькими експериментами, але масштаби, з якими суспільство зіштовхнулося наприкінці 1920-х переконали навіть дуже затятих комуністів в необхідності зупинити ці експерименти.
В СРСР аборт був звичайною медичною процедурою.
З 1930-х аборти опинилися поза законом, однак за кілька десятиліть радянська влада знову дала зелене світло для бажаючих перервати вагітність. В 1980-2000 в Україні було зроблено найбільше абортів. Саме тоді кількість вбитих ненароджених дітей іноді перевищувала народжуваність. Причина цього крилася не лише в складному матеріальному становищі, але й в суспільному уявленні про «нормальність» аборту просто як медичної процедури. Це уявлення протягом багатьох десятиліть формувалося в дехристиянізованому радянському суспільстві.Таким чином, легалізація абортів йде пліч-о-пліч із секуляризацією та відступництвом.
Комунізм, як і решта модерністських ідеологій (наприклад, нацизм) дає людині владу над цілими поколіннями, над репродуктивними процесами і суспільними нормами, з цим пов’язаними. Євгеністичні аборти, примусова стерилізація, державна політика розбещення і «сексуальної свободи» — все це має спільний знаменник: відкидання ролі Бога в житті народів і долі конкретних людей.
В історії узаконення абортів комуністична та загалом ліва ідеологія мала першочергове значення . Найбільшими лобістами легалізації абортів в Російській імперії були більшовики, а на Заході — неомарксисти. Сексуальна революція 1960-х (а молодіжні бунти тих років проходили під червоними знаменами) породила цілу хвилю узаконення абортів у 1970-х. Держави соціалістичного табору, Північна й Західна Європа, США та ще десятки держав визнали дітовбивство легальним.
Що ж ми маємо через 100 років? Вже в незалежній Україні жертвами абортів стали десятки мільйонів дітей, майбутніх українців, які так ніколи й не народилися. Народжуваність в Україні падає, смертність росте, а ненароджених дітей все ще легально вбивають. Згідно з чинним законодавством, до 12 тижнів вагітності будь-яка жінка може зробити аборт на вимогу, а в деяких випадках навіть на пізніх термінах.
Десь підсвідомо кожна людина розуміє, що аборт — це не нормально, що ця процедура є чимось неприроднім і жахливим, але чимало людей досі виправдовують дітовбивство. Складні соціально-економічні умови, дефект плоду чи навіть «боротьба за права жінок» — людський розум може знайти багато виправдань абортам, однак це аніскільки не змінює їх суті. Легалізоване державою цинічне вбивство невинної дитини в лоні її матері — ось чим є аборт насправді.
Легальність абортів в Україні є прямою спадщиною комунізму. Якщо ми бажаємо повністю розірвати із тим страшним тоталітарним минулим, то маємо відмовитися від його плодів, які забрали десятки мільйонів життів.