Через 4 місяці після створення незалежної єврейської держави в Москву прибув перший посол Ізраїлю в СРСР Голда Меїр, щоб відкрити можливість для двох з гаком мільйонів радянських євреїв емігрувати до Ізраїлю.
Через місяць 4.10.1948 р., не звертаючи увагу на роздратування Сталіна, вона разом з 50 тис. московських євреїв святкує в столичній синагозі Рош ха – Шан (Новий рік). «На нас чекав п’ятдесятитисячний натовп. … Вони прийшли – добрі, хоробрі євреї – прийшли, щоб … продемонструвати своє почуття приналежності і відсвяткувати створення Держави Ізраїль. … Без парадів, без промов, фактично без слів євреї Москви висловили своє глибоке прагнення … брати участь в диві створення єврейської держави, і я була для них символом цієї держави», – згадує в своїй книга Голда Меїр. До речі, ця подія відображена на купюрі в 10 шекелів.
Слова все ж були. Несподівано у натовпі хтось заспівав: «Let’s My People Go» – «Відпусти Мій народ». Пісню підхопили всі, але Сталін не відпустив. Майже відразу почалися гоніння на «безрідних космополітів»: арешти, звільнення, закриття єврейських ЗМІ тощо.
Перші згадки про цю пісню – гімн рабів-утікачів часів Громадянської війни Півночі і Півдня – відносяться до 1862 року. У виконанні Поля Робсона і Луї Армсторнга пісня стала знаменитою у XX ст.
У 2020 році на вулицях Білорусі знову звучить ця вимога до комуністичного режиму, до радянського минулого: «Відпусти народ Мій». У європейську країну, в якій люди можуть говорити білоруською мовою, вчити національну історію, мати право голосу і право вибору та забути імперію назавжди!
«Господь велів:” Іди, Мойсей, В землю Єгипетську. скажи фараонові Відпустити Мій народ! “ І пішов Мойсей в землю Егіпетську- Відпусти Мій народ! І говорив до фараона: Відпусти Мій народ!»
На фото (TUT.BY) з табличкою – Zmitser Dashkevich.
