Хочеш виростити з дитини добру людину – читай їй казки. Хочеш бути людиною культурною – читай книги і ходи до театру?
Розуміючи ці прості істини у рейхсміністерстві народної освіти і пропаганди Німеччини завели особливий документ – список обдарованих людей, в складанні якого брали участь, в основному, Геббельс і Гітлер. Мабуть, розділяючи твердження Леніна «З усіх видів мистецтва найважливішим для нас є кіно», Геббельс зробив наголос на діячів художнього кіно, а Гітлер доповнив його письменниками, художниками, композиторами, музикантами і акторами театру. Крім цього, у Гітлера були особливі списки «незамінних» діячів культури.
Читай: «У кіно світогляд відіграє важливу роль»
У підсумку до списку талантів увійшли 360 музикантів, 280 акторів, 227 актрис, 96 сценаристів, 35 кінорежисерів, 15 письменників, 16 композиторів (серед них «незамінний» Р. Штраус), 15 диригентів, 34 скульптора, 73 художника, 51 архітектор, 23 майстра прикладного мистецтва (проектувальники і книжкові графіки), 17 піаністів, 9 скрипалів, 4 віолончеліста, 2 органіста, 3 квартети, 9 естрадних співаків, а також кілька театральних акторів і оперних співаків. Всі вони були звільнені від військового призову і до часу боролися виключно на ідеологічному фронті.
Стати Третім Римом не вдалося – нацисти провалилися у війні зі світовим співтовариством.
А ось аналог Гітлера – Сталін куль на інтелігенцію не шкодував, незамінних не було. Ті ж, хто репресій уникли, формували в країні культуру соціалістичного реалізму, а з його допомогою і самого «гомо совєтікуса», людину совєтську, людину «без роду та племені».
Технологія впровадження потрібних ідей у свідомість мас за допомогою мистецтва аж ніяк не нова. Ще в античних театрах обігравалися смисли, народжені в головах філософів. Не дарма Соломон вигукував, що «немає нічого нового під Сонцем», до цих пір цей алгоритм діє без збою: інтелектуальні еліти генерують ідеї, потім їх осмислює високе мистецтво: театр, музика, живопис, література. Надбанням же мас ідеї стають завдяки поп-культурі: ЗМІ, ТБ, естраді, кінематографу, розважальній літературі тощо. Справедливості заради, треба сказати, що цей алгоритм дій використовувався і для благочестивих цілей. Згадаймо, родоначальника сучасного роману Д. Дефо, Г.Х. Андерсена, С. Лагерлеф, Д. Толкіна, К. Льюїса, Д. Свіфта, Г. Честертона, які культивували в літературі християнські цінності. З 20-х рр. XX ст. в Голлівуді діяв Кодекс Хейса, який стояв на сторожі консервативних моральних цінностей. «Зламався» Кодекс через 40 років на фільмі «Деякі люблять гарячіше» («У джазі тільки дівчата»).
Читай: 32 букви і натхнення
Зараз ми живемо в часи культурної революції, стратегія якої зароджувалася в надрах Франкфуртської школи ще в 30-х рр. минулого століття. Її ідеологи переосмислили ідеї Маркса і методи Жовтневої революції. На думку неомарксистів, соціалістичну революцію не обов’язково поширювати на багнетах, можна успішно роздути світову пожежу силами ЗМІ, університетів і культури. Саме в університетах вчаться ті, хто в майбутньому будуть визначати внутрішній і зовнішній курси розвитку своїх країн, а значить впливати на світоустрій. Вже зараз понад 90% університетської професури є носіями «лівих» поглядів. Вже зараз ЗМІ, література і кіноіндустрія вкрай заідеологізовані ідеями загальної рівності, соціальної справедливості, мультикультуралізму тощо. Світ стрімко лівіє! Роль тарана, що ламає «старий (християнський) світ дощенту», «іскри, з якої розгорається полум’я» покладено на ЛГБТ.
«Меншини» замінили робітничий клас. «Більшість» визначається, як такі, що мають привілеї та утискають. Відповідно, «меншинами» оголошуються ті, хто не має привілеїв і є гнобленими. Білі – це ті, хто утискають, гетеросексуали – це ті, хто утискають, особливо, білі чоловіки. Християни – це ті, хто утискають. Коротше, всі, хто не належать до груп меншин, вважаються гнобителями. Отже, якщо білі утискають, то «культурне» рішення проблеми – расове розмаїття, якщо гетеросексуали утискають, то «культурне» рішення полягає в заохоченні інших сексуальних орієнтацій, якщо християни утискають, то «культурне» рішення – поширювати іслам.
Батьківство, гордість сім’єю, християнство, вірність природним гендерним ролям, любов до своєї країни визначаються адептами культурного марксизму як патологія. Нинішні погроми по всій Америці, вчинені рухом Black Lives Matter – яскрава тому ілюстрація.
Дивись: Что такое культурный марксизм
Але, поки Церква – стовп і утвердження істини – знаходиться «поза політикою» і поза культурою в цілому і не виконує своїх захисних функцій в суспільстві, завжди знайдуться бажаючі замінити істину Божу брехнею і виростити в живильному середовищі умів і сердець громадян нові культури, від яких у людства не буде імунітету.
