Британські вчені провели дослідження впливу популярності трансґендеризму на суспільство. Метою дослідження було виявлення соціального впливу зміни розуміння статі та, зокрема, появи ідеї трансгендерності.
Інститут вивчення громадянського суспільства Civitas опублікував монографію «Корозійний вплив трансґендерної ідеології» авторства Джоанни Вільямс. Вона є директором з питань свободи й демократії даного інституту, яка тривалий час досліджувала питання академічної свободи.
Доктор Вільямс розглянула три питання: зміни сприйняття статі й ґендеру, вплив ідеї трансґендерності, ідеологічні захоплення. Вона починає дослідження із проблеми кількості трансґендерів. На прикладі Британії Вільямс доводить відсутність достовірних статистичних даних по цьому питанню, адже перепис населення не включав аспект «ґендерної ідентичності». Натомість цифри, які озвучують в медіа (від 0,5 до 1%) — це дані опитувань, які проводилися зацікавленими групами, а тому є явно завищеними. Якщо відштовхуватися від них, то у Великобританії має бути близько 600000 трансґендерів.
Оцінка кількості трансгендерних людей ускладнюється тим, що лише невелика їх частка юридично здійснює перехід, змінюючи документи (хоча в Британії цей процес давно спрощений). Так, згідно з даними Fair Play, станом на червень 2018 року лише 4 910 людей (переважно чоловіків) отримали сертифікати про зміну статі.
Звичайно, це неповна інформація і кількість людей, що звернулися до лікарів, є вищою. Тут особливо непокоїть тенденція зростання таких пацієнтів серед неповнолітніх. Доктор Вільямс наводить дані Національної клініки Великобританії, що спеціалізується на лікуванні дітей, які відчувають труднощі у розвитку їх ґендерної ідентичності. Лише за одне десятиліття (2008-2018) кількість дітей-трансґендерів зросла на 4400%, а їх середній вік становить 14,5 років (хоча трапляються випадки визнання трансґендерами дітей 5 років). В розрізі згаданого десятиліття простежується тривожна тенденція – швидке зростання трансґендерності серед дітей 11-13 років (на 28-30%).
Ці різкі зміни не мають об’єктивних фізичних передумов, але, на думку доктора Вільямс, є результатом впливу інформаційного середовища на молодь і підлітків. Виявляється це в законі, культурі та освіті. Так, у доповіді цитується академік Хезер Брунскелл-Еванс, яка пояснює надмірну увагу до трансґендерності як демонстрацію свободи від обмежень і бар’єрів, одним з яких представлене людське тіло. Вона називає це “постмодерн в психотерапії”.
Ніхто не стимулює визнання об’єктивних фактів над почуттями, а тому замість узгодження почуттів із тілесною реальністю пропонується навпаки – узгодити сласне тіло із своїми почуттями. В підсумку формується уявлення, що передумовою визначення статі є не фізичні ознаки, але емоційні переживання людини і те, як вона почувається. Саме тому діти втрачають розуміння, що є реальним, а що надуманим.
Об’єктивне біологічне вже нічого не варте, коли мова йде про бажання і самоідентифікацію людини. Ба більше, для зміни статі не обов’язково мати діагноз «ґендерна дисфорія», але лише саме бажання людини змінити стать/ґендер (у Британії зміна ґендерної ідентичності автоматично дає можливість зміни статі, навіть без медичного втручання).
Це спрощення варіативності статі та ідентифікації (закріплене в законах 2004 і 2010 років) розширює можливості поширення трансґендеризму та уявлення, що це може стосуватися кожного. Небезпека підсилюється певною «гламуризацією і романтизацією переходу», а отже факт зміни статі/ґендеру представлений як можливість змінити своє життя на краще.
Як зазначається в монографії, діти і підлітки, що мають діагноз «гендерна дисфорія», нерідко мають інші психологічні розлади чи пережитий негативний досвід. Посилаючись на дослідження своєї колеги Стефані Девіс-Арай, доктор Вільямс наводить тривожну статистику такого поєднання. Так, 10% молодих людей, які бажали зробити перехід в минулому зазнали сексуального насилля, а ще у 35% паралельно діагностували розлад аутистичного спектра. Також тут вказано, що схильність до самогубства у людей, які вже здійснили перехід збільшується у 19 разів, у порівнянні з іншим населенням.
У фінальній доповіді вчені спростовують популярне твердження про існування трансґендерів завжди. Транссексуали минулого не заперечували первинний факт народження чоловіком чи жінкою навіть тоді, коли вони прагнули змінити стать. Натомість сьогодні статеві ознаки людини нічого не вартують, порівняно з її самоідентифікацією. Таким чином, чоловік, який хоче бути жінкою, не трактується фізично як чоловік, але як жінка (попри наявність первинних статевих ознак).
Ознайомитися з повною доповіддю можна за посиланням: https://www.civitas.org.uk/content/files/2454-A-The-Corrosive-Impact-of-TI-ppi-110-WEB.pdf
