В останні кілька днів на Кубі розгортаються масові антиурядові протести, аналогів яким не було з часів комуністичної революції 1950-х. Багатотисячні виступи розпочались з демонстрації в місті Сан-Антоніо-де-лос-Баньос, що на південний захід від Гавани, але незабаром повторилися у понад 20 містах острова.
Протестувальники вимагали відставки президента Мігеля Діас-Канеля. Вони виступили проти наслідків погіршення економічної ситуації на Кубі в період пандемії, а також за надання доступу до вакцинації проти коронавірусу (сьогодні Куба є лідером за темпами поширення хвороби серед всіх латиноамериканських держав).
Причина масового збурення населення – економічна криза та колапс системи охорони здоров’я. Соціалістичне регулювання економіки спирається на туризм та експорт цукру, однак через пандемію туристична галузь зазнала збитків, а неврожай цукрової тростини поглибив кризу.
На тлі економічних негараздів кубинці зіштовхнулися із дефіцитом життєво необхідних товарів; інфляція продовжує зростати, на острові катастрофічна нестача ліків і продовольства, повсюди перебої з електропостачанням. Останньою краплею стала недоступність більшості продуктів харчування і неспроможність держави адекватно реагувати на коронавірусну загрозу.
Населення втомилося від такого життя. Покоління за поколінням виростає в жахливих економічних умовах, а єдина можливість покращити їх – тікати за кордон. Зазвичай, біженці направляються до США на Флориду, де, попри очікування демократів, поповнюють правий електорат, розуміючи, до чого призводять експерименти соціалістів. В неділю, 11 липня, тисячі кубинців зібралися і в Маямі на акцію підтримки протестів на своїй Батьківщині. Вони розмахували прапорами Куби та США і вигукували «Viva Cuba libre» та «Геть комунізм!»
На острові керівництво країни швидко зреагувало на виступи. Президент Куби назвав протестувальників «найманцями, які фінансуються і провокуються Сполученими Штатами Америки». Подібно до всіх авторитарних держав на Кубі заборонені несанкціоновані протести, тому на вулиці вже виведено тисячі поліцейських і відомо про понад сотню затриманих.
Попри переслідування протестувальників, сьогодні позиції комуністів як ніколи слабкі. Останній раз кубинці виходили на вулиці в 1994 році. Тоді протести проходили лише в Гавані і були швидко придушені. Але зараз виступи масштабніші, і протестувальники прямо вимагають усунення комуністів від влади, тому режим не такий вже й міцний, як кілька десятиліть тому.
В середині минулого століття Кубинська революція стала символом піднесення комунізму. Юні і не дуже симпатики червоних романтизували криваві насильницькі події на острові, а лідерів зробили героями і «символами свободи» (згадати тільки образ бойовика Че Гевари). Що має Куба сьогодні? Економічний крах, шалена інфляція, продовольча криза – все те, що очікує кожен народ, який стане на шлях соціалізму. Тепер щоб виправити помилки минулого необхідна неабияка сміливість і віддача кубинців, інакше цей народ не матиме майбутнього.
