У Британській Колумбії (Канада) легалізовано зберігання невеликої кількості важких наркотиків — кокаїну, креку, героїну, фентанілу, метамфетаміну та морфіну. Відтепер якщо у повнолітньої особи буде виявлено 2,5 грами цих наркотиків, то її не можна буде заарештувати, притягнути до кримінальної відповідальності чи конфіскувати сам наркотик.
Від 2 лютого поліція Британській Колумбії має право лише пропонувати «картку направлення до медичної служби», тобто рекомендувати наркозалежним пройти реабілітацію. Щороку лише у Британській Колумбії від наркотиків помирають тисячі людей. Влада провінції сподівається, що легалізація наркотиків змінить цю статистику, мовляв, наркозалежні не боятимуться звертатися по допомогу. Проте і до легалізації в Канаді є дуже багато можливостей для реабілітації, тому даний крок виглядає скоріше як лібералізація сприйняття наркоманії.
Сучасна так звана «прогресивна» наркополітика полягає не в боротьбі з наркотиками, не у визначенні цих речовин як зла, а в наданні можливості вживати наркотики більш дозовано, легально і не відчувати засудження й табуйованість з боку суспільства та держави. Хоча такі позиції аргументують пріоритетністю допомоги наркозалежному над його засудженням, однак на практиці ліберальна наркополітика спрямована не на повне звільнення людини від залежності (в чому найкраще допомагають реабілітаційні центри, пов’язані з церквою), а на більш комфортне і певною мірою «культурне» вживання наркотиків.
Легалізацію небезпечних речовин засудили консервативні групи, а також деякі очільники поліцейських департаментів, які не вірять в ефективність такої політики. Лідер Консервативної партії П’єр Пуальєвр описав ситуацію у Ванкувері (найбільше місто Британської Колумбії) як «невдалий експеримент», назвавши це «навмисною політикою пробуджених voke — ліволіберальних урядів, яка сприятиме заповненню канадських вулиць легким доступом до них отрути».
Приклад Британської Колумбії чи Орегону (штат в США, який легалізував героїн минулого року) демонструє прогресування вимог прихильників легалізації наркотиків. Спочатку вони стверджують, що легалізація канабісу надає більше особистої та економічної свободи, потім домагаються ослаблення відповідальності за зберігання інших наркотиків, збільшення грамів легальних наркотиків, а також декриміналізація гечовин, які буквально вбивають.
У багатьох державах є цілі організації та ініціатива, покликані лобіювати лібералізацію наркополітики. Україна тут не є винятком, адже чи не щороку ми чуємо про нові й нові ініціативи послабити відповідальність за зберігання наркотичних речовин. Але ми маємо пам’ятати, що нормалізація в культурі та декриміналізація легких наркотиків з рекреаційною (розважальною) метою для багатьох людей матиме наслідки в кращому випадку в реалібітаційних центрах.
