Гоніння
на християн

ПІЗНЯ АНТИЧНІСТЬ – РАННЄ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ III – XI століття

РИМСЬКА ІМПЕРІЯ

• Починаючи з Міланського едикту імператора Костянтина 313 року, християнство почало набувати статусу державної релігії. Але за імператора Костянтина ІІ, єретичне вчення Арія, яке заперечувало божественну сутність Ісуса Христа, отримало владу. І аріани почали переслідувати ортодоксальних християн.

• ВІДОМИЙ МУЧЕНИК

  Командуючий римськими військами в Єгипті. Був убитий за сповідування ортодоксального християнства.

• У 361 році на трон зійшов імператор-язичник Юліан. Він намагався відродити язичництво, тому почав репресії проти християн. Але його правління тривало лише два роки.

• ВІДОМИЙ МУЧЕНИК

  Базіл (Василій)Єпископ Анкари. Був страчений за супротив язичництву.

ВЕСТГОТИ

• причина гонінь

  • - антиримскі настрої були надзвичайно сильними серед вестготів, тому християн вважали ворожими поплічниками.
  • - релігійні суперечності серед різних племен вестготів, частина з яких прийняла аріанське християнство, а інші продовжували сповідувати германську язичницьку віру.
• ГОНИТЕЛІ ЦЕРКВИ

  

  Атанаріх (363—381 рр.)
  Вождь вестготського племені тервінгів

• ВІДОМИЙ МУЧЕНИК

  Микита ГотськийpВоїн армії готів, який пізніше став християнським священиком. Був спалений живцем за відмову зректися віри.

  

• Пізніше ортодоксальне християнство зазнавало гонінь від аріан, адже чимало германських племен, зокрема, вестготи та вандали, сповідували це єретичне вчення.

• ВІДОМИЙ МУЧЕНИК

  ГерменгільдСин царя вестрогтів Леовігільда (568-586). Був страчений власним батьком за сповідання ортодоксального християнства.

ХИМ’ЯРИТСЬКЕ ЦАРСТВО

• Стародавня семітська держава, яка існувала в період між 110 до н. е. – 599 роками н.е. на території сучасного Ємену.

• причина гонінь

  • Релігійна нетерпимість правителя Зу Наваса, який сповідував юдаїзм.
• ГОНИТЕЛІ ЦЕРКВИ

  Зу Нувас - єменський цар, останній правитель незалежного Хим’яритського царства, який прийняв юдаїзм і почав жорстоке переслідування християн

  

  Зу Нувас(515-525 рр.)

• ЧИСЛО ЖЕРТВ

  було вбито 20 000 християн Дані щодо кількості жертв: "Historians back BBC over Jewish massacre claim". The Jewish Chronicle. Retrieved 30 March 2015.

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ XI – XVI СТ.

Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові! Від Івана 16:2

ІНКВІЗИЦІЯ

• До XII століття більшість гонінь проти християн відбувалися в язичницькім світі. Але відхід католицької церкви від євангельських ідеалів призвів до того, що вона почала переслідувати тих, хто вирішив слідувати за Ісусом Христом, відкинувши хибні церковні доктрини й традиції. Християни почали вбивати християн за відмінні теологічні погляди. Церковним судово–слідчим органом у справах єретичних вчень стала Свята Інквізиція. Вона діяла тривалий період з XIII до XIX століття й охоплювала більшу частину Європи. Але найбільшою і найжорстокішою стала іспанська інквізиція.

• ГОНИТЕЛІ ЦЕРКВИ

  Інокентій III – Папа Римський за його правління був створений церковний суд «Інквізиція» у 1215 році; Григорій IX – Папа Римський. Створив церковний трибунал у Південній Франції у 1229 році для боротьби з єресями; Ізабелла I та Фердинанд II – правителі Іспанії, на прохання яких Папа Римський Сикст IV у 1483 році організував незалежну іспанську інквізицію. Її очолив Томас де Торквемада – символ найбільш жорстокого терору інквізиції.

  • 

    Інокентій ІІІ

  • 

    Григорій IX

  • 

    Ізабела І

  • 

    Фердинанд ІІ

  • 

    Сикст IV

  • 

    Томас де Торквемада

• Способи катування і вбивства

  Розтягування тіла, припікання розпеченим залізом чи маслом, виламування пальців і зубів, трощення кісток, виривання щипцями шматків плоті та інші садистські способи. Того хто не зрікався своїх переконань під час катувань, очікувала мученицька смерть: спалення живцем.

  • 
  • 
  • 
• ЧИСЛО ЖЕРТВ

  За різними оцінками, найбільш жорстокою Іспанською Інквізицією в період між 1483-1700, було спалено від 3000 до 5000 осіб. Але найбільш гучні процеси інквізиції над відомими релігійними дисидентами відбулися в Англії та Чехії. Дані щодо кількості жертв: Data for executions for witchcraft: Levack, Brian P. (1995). The Witch Hunt in Early Modern Europe (Second Edition). London and New York: Longman, and see Witch trials in Early Modern Europe for more detail.

• ВІДОМІ МУЧЕНИКИ

  • Ян Гус

    Чеський реформатор, який виступав проти помилкових доктрин католицької церкви. Був спалений.

    

  • Ієронім Празький

    Чеський реформатор, Соратник Яна Гуса. Був спалений як і його товариш.

    

  • Джон Олдкастл

    Англійський аристократ і прихильник вчення Д. Вікліфа. Був спалений.

    

  • Джон Вікліф

    Англійський реформатор. За своє життя зазнав переслідування через відмінні від офіційної церкви погляди. Прихильників його вчення називали лолардами. Помер природною смертю, однак його рештки ексгумували і спалили.

    

НОВИЙ ЧАС XVI-XIX СТ.

На гравюрі зображений Тридентський собор, собор скликаний Римо-Католицькою церквою, який відбувався між 1545 та 1563 роками, він мав на меті дати гідну відповіді на виклики Реформації

КОНТРРЕФОРМАЦІЯ

• Під терміном Контрреформація розуміють комплекс заходів, вжитих римо-католицькою церквою в 16-17 ст., спрямованих на придушення протестантської Реформації та повернення територій і населення, що відпали від католицтва. Знаряддям Контрреформації стала інквізиція. Після 1517 року тисячі протестантів зазнали переслідування через свої релігійні погляди. Кульмінацією цих подій стала Тридцятирічна війна 1618 -1648 років, коли протестанти були змушені зі зброєю в руках захищати від католиків право сповідувати свою віру.

• ГОНИТЕЛІ ЦЕРКВИ

  Найбільш енергійними главами Церкви в період Контрреформації були: Папа Павло III (1534-1549), Пій V (1566-1572) і Сикст V (1585-1590). Також світські правителі: Філіп II Іспанський (1556-1598), баварські герцоги і імператор Фердинанд II (1619-1637), Катерина Медічі – королева Франції, оранізатор масового вбивста протестантів у Варфоломіївську ніч; Марія Тюдор – королева Англії і фанатична католичка, в часи правління якої відбулися репресії проти протестантів.

  • 

    Папа Павло III (1534-1549 р.)

  • 

    Папа Пій V (1566-1572 р.)

  • 

    Папа Сикст V (1585-1590 р.)

  • 

    Філіп II Іспанський (1556-1598 р.)

  • 

    Фердинанд II (1619-1637 р.)

  • 

    Катерина Медічі

  • 

    Марія Тюдор

• ЧИСЛО ЖЕРТВ

  Важко назвати точне число вбитих протестантів. Але кривава подія у Франції, під назвою Варфоломіївська ніч (24 серпня 1572 року), демонструє характер і градус релігійної ненависті. За різними оцінками, тоді було вбито близько 30 000 гугенотів (французьких кальвіністів). Під час католицької реакції в Англії за часів Марії Тюдор було страчено 300 високопоставлених протестантів, тому можна уявити масштаби страт звичайних протестантів. Дані щодо кількості жертв: Джон Фокс «Книга мучеників»

  
• ВІДОМІ МУЧЕНИКИ

  • Гаспар де Коліньї

    Французький військовий, політичний діяч, один з лідерів гугенотів. Жертва Варфоломіївської ночі.

    

  • Вільям Тіндейл

    Реформатор, перекладач Біблії на англійську мову. За свої погляди був спалений.

    

  • Патрік Гамільтон

    Шотландський реформатор, спалений живцем.

    

  • Джордж Вішард

    Шотландський церковний діяч і реформатор. По звинуваченню в єресі був спалений.

    

  • Джон Хупер

    Англійський релігійний діяч, протестантський єпископ. Був спалений

    

  • Ніколас Рідлі

    Протестантський єпископ, блискучий вчений. Був страчений на вогні в часи Марії Тюдор

    

  • Х’ю Лейтимер

    Видатний діяч англійської Реформації. Був спалений в часи католицької реакції Марії Тюдор

    

  • Томас Крамнер

    Перший англійський протестантський архієпископ Кентерберійський. Був страчений на вогні в часи католицької реакції Марії Тюдор.

    

ЯПОНІЯ

• Після встановлення феодального військового уряду на чолі з Токуґа́вою Ієясу у 1600 році, настав кінець відкритому християнству в Японії. У 1614 році був заборонений католицизм, а в середині 17 століття були вигнанні всі європейські місіонери і були страчені новонавернені.

• ГОНИТЕЛІ ЦЕРКВИ

  • 

    Токуґа́ва Ієясу

КИТАЙ

• Китайський імператор Сюаньє, який правив у кінці XVII століття, прихильно ставився до єзуїтів, які служили при його дворі і поширювали католицизм серед населення. Але як тільки папа римський заборонив китайським католикам практикувати культ предків й інші конфуціанські традиції, християнські місії були заборонені більше ніж на століття.

• ГОНИТЕЛІ ЦЕРКВИ

  • 

    Імператор Сюаньє

МАСОВІ ВБИВСТВА АССИРІЙЦІВ І ВІРМЕН В ОСМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

• Стародавні ассирійці були семітами, які підкорили арамеїв Межиріччя та Сирії в Х–VIII століттях до н. е. , підкорені арамеї почали чисельно переважати завойовників семітів. Тому вони були етнічною більшістю Ассирійської держави, а сусіди почали називати цих арамеїв ассирійцями. Коли стародавня Ассирія загинула наприкінці VII століття до нашої ери, ассирійці (семіти) асимілювалися арамейцями, які у свою чергу остаточно перейняли назву ассирійців. У першому столітті ассирійці перейшли у християнство і належали до Церкви Сходу. Після арабського завоювання в кінці 7 століття н.е. більшість ассирійців було асимільовано арабами або знищено під час Монгольського завоювання у 14 ст. та геноцидів у Османській імперії. Знищення ассирійців безпосередньо пов’язано з ісламізацією й арабізацією Близького Сходу. Тому сьогодні ассирійці є малою етнічною групою в мусульманських країнах. Найбільше їх проживає в Ірані, Північному Іраку, Сирії і Туреччині. У світі їх проживає всього 1 230 000 осіб. Сучасні ассирійці говорять на північно-східних новоарамейских мовах, що входять в семітську родину.

• Різня ассирійців курдами (1843 -1846)

  У першій половині XIX століття Османська імперія була ослаблена, що призвело до втрати контролю над певними регіонами, зокрема, над Курдистаном. Курдські еміри почали самостійну політичну гру, вони скористалися ситуацією щоб поквитатися з християнами-ассирійцями, які проживали в регіоні Хаккярі і складали більшість населення. Ненависть курдів-мусульман мала під собою релігійний, етнічний, політичний характер. Ассирійців не любили через їхню віру, самобутність, економічне процвітання та англійську зовнішньополітичну підтримку. У період 1843-1846 років відбувалися масові вбивства, у результаті яких загинуло понад 10 000 мирних ассирійців. Західні країни тиснули на Османську імперію і вона втрутилися в ситуацію, приборкавши курдів, таким чином зупинивши знищення ассирійців.

• Антихристиянські погроми (1894 -1896)

  Правління султана Абдул Гаміда II(1876 -1909) запам’яталося серією етно-релігійних погромів, спрямованих проти вірмен і ассирійців. Ідейним обґрунтуванням масовим вбивствам слугував панісламізм – доктрина, відповідно до якої мала б бути створена єдина ісламська держава з центром у Стамбулі. Але, зважаючи на внутрішню слабкість Османської імперії, це були лише мрії. Турки були спроможні максимум на знищення ненависних християн. Урядовими силами та за підтримки простих мусульман і курдів було знищено 325 000 осіб, ще 546 000 вірмен і ассирійців були примусово депортовані і понад 100 000 було насильницьки ісламізовано. Дані щодо кількості жертв: Gaunt & Beṯ-Şawoce 2006, p. 32; Chisholm, Hugh, ed. (1911). "Bulgaria/History". Encyclopædia Britannica (11th ed.); Akçam, Taner (2006) A Shameful Act: The Armenian Genocide and the Question of Turkish Responsibility p. 42;

  • 

    Абдул Гамід II (1876 -1909 рр.)

ГОНІННЯ НА ХРИСТИЯН КОМУНІСТИЧНИМИ РЕЖИМАМИ

• ХХ століття – це час розквіту тоталітарних систем і соціальних експериментів, коли в ім’я утопічної ідеї вбивалися мільйони людей. Особливо кривавими були комуністичні режими, які у ХХ столітті, за оцінками авторів книги «Чорна книга комунізму», знищили 100 млн осіб. Серед цих жертв чимало християн, адже комунізм, по своїй суті, це матеріалістична філософська система, яка вступає в жорсткий антагонізм з християнським ідеалізмом. Тому атеїстична держава поставила за мету повну перемогу над «відсталими релігійними віруваннями», які були перешкодою в побудові нового прогресивного соціалістичного ладу. Християн в СРСР, Китаї (КНР), Північній Кореї (КНДР), Камбоджі та В’єтнамі жорстоко катували, страчували, відправляли у трудові табори, застосовували стосовно них «каральну психіатрію» та інші садистські методи.

• ГОНИТЕЛІ ЦЕРКВИ

  Відповідальність за злочини, безперечно, лежить на диктаторах, але її мають розділяти й рядові виконавці терору та більшість суспільства, яка добровільно або примусово своєю діяльністю чи бездіяльністю легітимізувала тоталітарну систему.
  Володимир Ленін – один з головних творців СРСР, керівник комуністичної революції, в період правління якого був розгорнутий терор проти церкви й духовенства. Організатор та ініціатор антирелігійних кампаній 1917-1921, 1921 – 1928 років;
  Йосип Сталін – радянський диктатор, правління якого супроводжувалося масштабним і системним терором. На його правління припадає антирелігійна кампанія 1928- 1941 років;
  Микита Хрущов – перший секретар ЦК КПРС, який став ініціатором чергової антирелігійної кампанії;
  Пол Пот – камбоджійський комуністичний диктатор, організатор геноциду власного народу, під час якого переслідували й християн;
  Мао Цзедун – китайський комуністичний диктатор, у часи організованої ним «культурної революції» відбувалося масове знищення християн;
  Кім Ір Сен – північнокорейський комуністичний диктатор, під час правління якого почалися масштабні гоніння на християн, які продовжували всі його наступники.

  • 

    Володимир Ленін

  • 

    Йосип Сталін

  • 

    Микита Хрущов

  • 

    Пол Пот

  • 

    Мао Цзедун

  • 

    Кім Ір Сен

• Масштаби переслідування

  Комуністична каральна система знищувала різні категорії населення, тому важко встановити точне число репресованих за релігійною приналежністю зі 100 млн жертв комунізму. Тобто не відомо, який відсоток християн постраждали через свої переконання з 65 млн китайців, 20 млн жителів СРСР, 2 млн камбоджійців, 2 млн корейців і т.д. Але це однозначно, що їхнє число значне, зважаючи на самі масштаби злочину. Якщо окремо взяти СРСР, то зустрічаються різні цифри, але вони стосуються різних періодів репресій і не охоплюють представників усіх християнських конфесій. Наприклад, у перші п'ять років після більшовицької революції було страчено 28 єпископів і 1200 священиків , а протягом всього ХХ століття кількість вбитих священиків російської православної церкви в СРСР оцінюють в 500000. Втім ця цифра не включає тисячі закатованих священнослужителів з-поміж протестантів, католиків, українських греко-католиків (УГКЦ). Також не враховується кількість страчених за свої християнські переконання мирян. Є окремі дані про кількість репресованих Української Автокефальної Православної церкви (незалежна від московського патріархату): у період з 1929 по 1938 рік було заарештовано 2 400 священиків і понад 21 тисячу людей, пов’язаних з УАПЦ, загинули в таборах ГУЛАГу. Важливо також зазначити, що гоніння на християн не обмежувалося фізичним знищенням вірян, але й включало різні форми дискримінації, вербування спецслужбами, позбавлення батьківських прав, перепони в навчанні та кар’єрі, знищення святинь та атеїстичну пропаганду.

  • 
  • 
• ВІДОМІ МУЧЕНИКИ

  • Іван Воронаєв

    Один із засновників п'ятдесятницького руху в Україні та Радянському Союзі. В’язень радянських концтаборів, страчений через розстріл. Його дружина провела 25 років у засланні.

    

  • Георгій Вінс

    Баптистський проповідник, неодноразово судимий радянський дисидент. Його звільнили після втручання президента США.

    

  • Никита Будка

    Перший єпископ УГКЦ в Канаді, засуджений до 8 років таборів особливого режиму, де і помер «від серцевого нападу»

    

  • Григорій Лакота

    Єпископ-помічник Перемишльський УГКЦ. Ректор Перемишльської духовної семінарії. Помер в радянському концтаборі

    

  • Метрополит Петро (Полянський)

    Єпископ РПЦ, митрополит Крутицький, патріарший намісник. 12 років перебував у місцях позбавлення волі, де й був розстріляний.

    

  • Митрополит Василь

    Василь Липківський – засновник УАПЦ і її перший митрополит. У віці 73 років розстріляний НКВС

    

  • Йосип Сліпий

    Єпископ Української греко-католицької церкви. Провів 18 років у радянських таборах, його звільнення стало можливим лише після особистого втручання Папи Римського і президента США

    

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ СПОВІДУЮЧОЇ ЦЕРКВИ В НАЦИСТСЬКІЙ НІМЕЧЧИНІ

• На час приходу А. Гітлера до влади німецькі лютерани у своїй більшості перетворилися на номінальних християн під впливом панівної в Німеччині з кінця ХІХ століття ліберальної теології, яка поставила під сумнів основні християнські доктрини. Тому лютеранська церква пішла на співпрацю з нацистами. Виключенням були пієтисти, які дотримувалися позиції ізоляції від суспільних справ, та опозиційна до тоталітарної системи «Сповідуюча Церква». Але «Сповідуюча церква» була нечисленною, тому не змогла зарадити нацистському терору, натомість сама стала його жертвою.Багато християн з її числа були репресовані, зокрема, М. Німеллер та Д. Бонхоффер.

• Відзначення Дня Лютера німецькою Євангелічною Церквою перед Берлінським палацом. 1933 рік. Ілюстрація того, як офіційна церква пішла на співпрацю з нацистським режимом. Тільки невелике число німецьких християн боролося проти нацизму і зазнавало гонінь.

  • 
• ВІДОМІ МУЧЕНИКИ

  • Мартін Німеллер

    Пастор, теолог, антинацистський діяч, співзасновник Сповідуючої церкви. Упродовж 1938—1945 років перебував у таборах Заксенгаузен і Дахау.

    

  • Дітріх Бонхоффер

    Пастор, теолог, антинацистський діяч, співзасновник Сповідуючої церкви. Ув’язнений та страчений нацистами.

    

ГЕНОЦИД ХРИСТИЯН В ІРАЦІ

• У 1933 році військові сили Королівства Ірак розпочали кампанію масового знищення ассирійців-християн, якою керував генерал Барк Сідки. Мусульмани влаштували геноцид у місті Сумайїлі та 63 ассирійських селах в районах Дохука і Мосула. Мирних мешканців звозили вантажівками і розстрілювали партіями по 8-10 осіб і для надійності дочавлювали важкими бронеавтомобілями.

  • 

    Бакр Сідки

• Масштаби переслідування

  Загинуло від 5000 до 6000 асирійців-християн

  • 

Найбільші терористичні та екстремістські угрупування, причетні до переслідування християн:

• Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ) Міжнародна ісламська терористична організація салафітського джихадизму – сунітська релігійна течія, яка закликає повернутися до стандартів віри і життя праведних предків (перших трьох поколінь після пророка Магомета). Вони заперечують усі ідеологічні надбудови, які з’явилися після вказаного періоду. Утворилася в 2006 році в Іраку місцевим підрозділом Аль-Каїди, наразі угрупування конкурують між собою. Осередки ІДІЛ діють у більшості мусульманських країн. Кінцева мета організації – це створення всесвітнього халіфату Ісламської Сунітської держави. Тому ІДІЛ вимагає від усіх ісламських радикальних сил присягнути їм на вірність для ведення спільної боротьби проти невірних. Але Аль-Каїда та Талібан відмовляються стати під їх знамена. Бойовики ІДІЛ причетні до багатьох випадків масового знищення християнського населення, саме ця організація становить основну загрозу християнським меншинам у мусульманських країнах. На вірність ІДІЛ присягнула нігерійська терористична організація Боко Харам, яка методично вбиває християн на півночі Нігерії, де мусульмани складають більшість, а також проводить терористичні вилазки на християнський південь.

  • 
  • 

• Аль-Каїда

  Міжнародна ісламська терористична організація салафітського джихадизму. Організація ставить перед собою мету створення «Великого ісламського халіфату», використовуючи джихад як засіб боротьби. Ідеологічно Аль-Каїда близька до ІДІЛ, але між ними існує конкуренція за сфери впливу в ісламському світі. Якщо порівнювати радикалізм двох організацій, то ІДІЛ поза конкуренцією. Після кривавих акцій ІДІЛ проти релігійних меншин, у тому числі християн, лідери Аль-Каїди засудили ці злочини. Проте не слід уявляти Аль-Каїду релігійно терпимою, тому що їхні осередки Аль-Шабааб у Сомалі, Джабахат ан-Нусра в Сирії, Ансар Дайн у Малі причетні до жорстоких вбивств християн.

  • 
  • 

• Талібан

  Радикальний ісламістський рух сунітського напрямку (ханафіти), що зародився в Афганістані серед пуштунів (іранська народність) у 1994 році, керував Ісламським Еміратом Афганістан з 1996 до 2001 року. На підконтрольній їм території тоді й зараз діють закони шаріату, тому християни, як чужорідний культурний елемент, піддаються знищенню. Угрупування діє на території Афганістану і Пакистану і не має амбіцій створювати «всесвітній халіфат», як їхні конкуренти з ІДІЛ. На відміну від ІДІЛ, Талібан уникає міжконфесійної боротьби з іншими течіями в ісламі, таким як шиїти.

• Джемаа Ісламія

  Радикальна ісламістська організація, яка діє в Південно-Східній Азії (Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Таїланд). Кінцевою метою їх діяльності проголошується створення в цьому регіоні єдиної «Ісламської держави Нусантара». Тому на своєму шляху вона вбиває всіх невірних, немусульманське населення, у тому числі християн. Наразі організація переживає кризу через арешт своїх ватажків, тому очікується, що лідерство в регіоні може перебрати ІДІЛ.

• Брати мусульмани

  Ультраконсервативна салафітська, міжнародна релігійно-політична асоціація, у багатьох країнах визнана терористичною. Діяльність організації охоплює Єгипет, Сирію, Йорданію, Ірак, Ліван , Судан. Їхня мета полягає в досягненні єдності мусульманського світу у боротьбі з імперською системою Заходу та створення теократичної мусульманської держави халіфату. У 2011 році «Брати» були рушійною силою «Єгипетської революції», їм вдалося ввійти до парламенту і на короткий час посадити в президентське крісло свого представника Мухаммеда Мурсі. Їхня діяльність безпосередньо пов’язана з утисками єгипетських християн-коптів, особливо під час революційних подій.

• Вішва хінду паришад

  Ультраправа організація в Індії, яка сповідує націоналістичну ідеологію «хіндутва», в основі якої лежить індуїстська релігійна ідентичність. Входить до коаліції націоналістичних індуїстських організацій. Організація причетна до погромів християнських святинь і вбивств християн, у яких вони вбачають колонізаторів, які нав’язують Індії ворожі культурні цінності. Вони виступають за повернення в індуїзм християн-індусів, хочуть домогтися заборони на місіонерську діяльність для мусульман і християн. Кінцевою метою є проголошення Індії індуїстською державою «Хінду Раштра», у якій не буде місця чужим релігіям, а процвітатимуть суто місцеві культи: індуїзм, джайнізм, буддизм, сикхізм.

• «Боду Бала Сена» та «Рух 969»

  Буддійські націоналістичні організації, перша діє у Шрі-Ланці, друга в М’янмі. Їхні методи не вписуються в стереотипне уявлення західної людини про буддизм як виключно миролюбну релігію. Виявляється, буддійські монахи не тільки медитують і самовдосконалюються, але й вдаються до насилля, коли відчувають загрозу від інших релігій. Вони вбивають мусульман і християн, знищують їх святині. Радикальні буддисти трактують свою поведінку, як форму захисту від експансії ісламу та християнства. Таким чином вони захищають свою національну і релігійну самобутність.