Стефан Густавсон – генеральний секретар Шведського Євангельського Альянсу. Директор Credo Academy – християнського освітнього центру в Стокгольмі, в якому основна увага приділяється культурному аналізу і дослідженню в області світогляду, апологетики і богослов’я.Стефан є автором декількох книг з християнської апологетики і християнського світогляду.
Одним з гасел євромайдану в 2013 році було «Україна – це Європа». У чому суть європейських цінностей, яким є їхній фундамент?
Європейські цінності закладалися ще в 16 столітті, над ними працювали покоління європейців. І будувалися вони на пізнанні біблійної істини про Христа. Так, наприклад, усвідомлення людьми божественної природи людини привело до розуміння цінності людського життя, що з часом принесло рівність між чоловіком і жінкою, скасування рабства, проявлення милосердя через відкриття госпіталів і т.д. А оновлений погляд на природу, стимулював розвиток науки. Християни внесли в розвиток науки більше, ніж думає сучасна людина.
Сучасна людина думає, що наука є антагоністом християнської віри, адже католицька церква спалила Дж. Бруно на вогнищі за його геліоцентричні погляди на Всесвіт, тобто за науку. Це правда?
Я не виправдовую дій Церкви і не вважаю, що Вона завжди чинила правильно. Давайте розглянемо факти, перед тим, як робити висновки, що Церква виступала проти науки. Коперник, Галілей, Ньютон, Кеплер, Бойль, Декарт, Мендель, Планк були вченими-християнами, які внесли величезний вклад в розвиток науки. Тому що саме християнство з його вірою в Творця сприяло цьому. Язичницькі ж спільноти вірили в божественність природи і не досліджували її, а їй поклонялися. Тому, в Китаї та Індії того часу ми бачимо лише проблиски науки, тоді як саме в християнській Європі вона набула характеру систематизованого процесу. Геліоцентрична теорія Всесвіту була викладена польським священиком Миколаєм Коперником в його книзі «Про обертання небесних сфер» і була присвячена Папі Римському, який схвально прийняв її. І через 70 років, коли судили Дж. Бруно, не існувало заборони на теорію Коперника. Отже, причини його страти були іншими.
Геліоцентрична теорія Всесвіту була викладена польським священиком Миколаєм Коперником в його книзі «Про обертання небесних сфер» і була присвячена Папі Римському, який схвально прийняв її. І через 70 років, коли судили Дж. Бруно, не існувало заборони на теорію Коперника. Отже, причини його страти були іншими.
Я думаю, варто згадати його твір «Тріумфуючий простак» (Idiota triumphans; 1586), простаком в якому показаний Папа Римський. Тому запевнення Бруно про себе як про католика і відданого сина Католицької Церкви на суді інквізиції через кілька років не були розцінені щирими.
Ми з Вами говорили, що оновлений погляд на природу людини і навколишній світ сприяв появі рівноправності і розвитку науки. Освіченість так само є європейською цінністю?
Після того, як Біблія стала перекладатися на національні мови, люди швидко почали вчитися читати. При протестантських церквах відкривалися недільні школи і за 10 років рівень грамотності європейців досяг більше 90%. Появі університетів світ так само зобов’язаний християнам. Девіз Оксфорда – це цитата з Псалма: «Бог – мій Світло!», а Гарварда: «Істина для Христа і Його Церкви».
Усвідомлення середньовічною людиною своєї індивідуальності, свого права без посередників читати Біблію на національній мові і служити Богу своєю професією стало коренем сучасної демократії з її парламентаризмом, громадянським суспільством і вільним ринком.
До речі, базові демократичні принципи свободи совісті та відокремлення Церкви від держави мають християнські, а не античні джерела. Реформатори впровалили в життя те, що колись сформулював Тертуліан.
Якою має бути роль держави у вільній країні?
Держава відіграє важливу роль. І одна з функцій – обмежити дію зла і дати можливість добру зростати. Але ми помиляємося, якщо думаємо, що держава повинна забезпечити всіх усім. Як християнин, я звертаюся до книги Буття, в якій написано, що Бог створив цей світ, але не дав людям багато хліба, багато книг, мостів, човнів. Він доручив створити ці речі нам самим. Бог наповнив свій світ можливостями, а потім створив людей з уявою та інтелектом і сказав, щоб вони розвивали всі його ресурси.
Бог наповнив свій світ можливостями, а потім створив людей з уявою та інтелектом і сказав, щоб вони розвивали всі його ресурси.
Тому добробут залежить від нас – ми повинні створювати все необхідне для нашого життя, використовувати нашу фантазію, розум і, звичайно, наше тіло, щоб все це робити. Але ми применшуємо наші здібності і можливості, коли стверджуємо, що всі матеріальні блага має нам дати держава. Державі нічого віддати, якщо не буде людей, які ці ресурси створюють.
Протестантська етика праці сформувала новий тип господарювання – капіталізм, з його вільним ринком і правом приватної власності. Створюється враження, що зараз в поглядах на економіку Європа полівішала. Чи так це?
Думаю, що ні. Думаю, Європа була більш лівої в 70-х роках минулого століття, а в 80-90-х вона стала більш лояльною в плані економіки. У нас немає такого, щоб держава володіла всіма, як при соціалізмі. Звичайно, у багатьох європейських країнах існують свої соціал-демократичні партії, але жодна з них не хоче привести країну в соціалізм. Всі вони працюють з вільною, а не плановою економікою. Здебільшого національні європейські уряди дотримуються правих поглядів і ми бачимо, як піднімаються крайні праві націоналістичні рухи.
У червні 2016 року в Швейцарії пройшов референдум про можливість щомісячної виплати кожному громадянинові країни безумовного доходу – швейцарці, до речі, проголосували проти цієї ініціативи. Але подібні перспективи розглядаються так само в Фінляндії і в Голландії. Хіба це не схоже на соціалістичну утопію з її принципами розподілу матеріальних благ?
Так, схоже. Я чув про те, що в деяких країнах йде дискусія про те, щоб отримувати гроші незалежно від того, працює людина чи ні. Але отримання безумовного доходу не є широкомасштабним європейським проектом. Я думаю, що це безнадійна ситуація. Все одно люди будуть залишатися бідними, якщо ми будемо дотримуватися такої політики. Нам потрібно бачити зв’язок між роботою і доходом. Тому, якщо ви не працюєте і не створюєте нових благ, якими можна було б поділитися ще з кимось, великою помилкою було б думати, що десь з’явиться якесь позначене цифрами багатство, яке надалі можна буде розподілити між усіма. Це, звичайно, фальшива перспектива, тому що тоді рівень добробуту втрачає зв’язок з заробленим доходом. Кілька століть тому майже всі були бідними і обмежені в ресурсах, але через творчість, інноваційні підходи ми збільшили рівень нашого достатку. І зараз ми теж можемо збільшувати наш добробут технологіями і роботою. Звичайно, людей потрібно вчити ділитися з тими, у кого немає можливостей працювати. Проте, фокус суспільства не повинен зосереджуватися на утриманському ставленні до життя, але залишатися незмінним: як я можу вкласти частину своїх здібностей, щоб збільшити добробут країни?
У країнах колишнього радянського союзу в погляді на політику та економіку у християн зберігається радянський світогляд, українці не виняток. Яка ситуація серед європейських християн?
Я б сказав, що в європейській Церкві ситуація схожа на українську. А саме, біблійний світогляд змішано з навколишньою культурою. Тільки комуністична спадщина не є проблемою для європейців, в Європі християни змішують християнські принципи зі світським світоглядом, наприклад, з індивідуалізмом, коли особистість ставлять в центр усього. І Церква як в Східній, так і в Західній Європі програє в тому, щоб культивувати біблійний світогляд серед християн.
Якщо говорити про економіку, порівнюючи вільну і соціалістичну, то вільна економіка більше відповідає біблійним стандартам, ніж соціалістична. У соціалістичній економіці є хороші принципи: справедливість і допомога бідним, але способи, якими намагалися цього досягти, є руйнівними. Є історичні приклади, які підтверджують, що завдяки вільній економіці люди живуть багатше.
Якщо дивитися на політику і економіку через призму християнських цінностей, то ми побачимо, що християнство робить акцент на особистості і балансі між її здібностями, можливостями і обов’язками. Воно оберігає світогляд від крайнощів індивідуалізму або панування колективізму. Свобода індивідуума обмежена любов’ю до ближнього.
Свобода індивідуума обмежена любов’ю до ближнього.
Новий Завіт чітко говорить про те, що якщо ти не працюєш, то тоді і не їж. Звичайно, якщо людина не має можливості працювати, то це зовсім інша ситуація, лише тільки в цьому випадку їй можуть допомогти інші люди, які мають можливість працювати. Але основний закон полягає в тому, щоб самому працювати і дбати про себе і свою сім’ю, а також допомагати тим, хто не може допомогти собі самостійно.
Що робить Західна Церква і Шведський Євангельський Альянс, щоб виховати в християнах цілісний біблійний світогляд?
Нам потрібно більше вчити про те, що таке біблійний світогляд. І вчити людей проектувати його на всі сфери життя. А також активно протиставляти його світському і комуністичному світогляду. Це те, що ми намагаємося робити на Європейському Лідерському Форумі, щоб допомогти людям в різних сферах служіння. Я в Швеції так само намагаюся це робити, більше говорити про церкву, про біблійний світогляд.
Такі європейські цінності, як верховенство права, громадянські права та свободи, економічний добробут і т.д., які, як ми з’ясували є результатом християнської віри і біблійного світогляду – те, що приваблює українців в Європі, але її сучасна секулярність і ліберальні цінності – те, що частині українського суспільства не подобається в Європі. Чи можна стверджувати, що європейці остаточно відмовилися від християнських цінностей?
Коли, починаючи з в 18 століття, християнському світогляду стали протиставлятися дуже схожі на біблійну істину принципи гуманізму (девіз Великої Французької Революції «Свобода, Рівність, Братерство»), а пізніше і комунізму (згадаємо Маркса, з його мріями про рівність і свободу), європейські апологети не вважали за потрібне вести інтелектуальні дискусії для захисту християнської віри. Така пасивність і пошук Церквою політичного впливу (що було помилкою) призвели до сумних результатів. А саме, до присвоєння гуманізмом феноменів свободи, справедливості, рівності і демократії. А також до секуляризації європейського суспільства. Гуманізм, який не має основи, відкинув єдиний фундамент свободи – Христа. Постмодернізм поставив існування істини під сумнів.
Заглянувши в історію, ми можемо побачити, що завжди була опозиція до істини, але вона виникала тільки на короткий проміжок часу, потім впевненість в істині поверталася назад, оскільки не можна заперечувати правду довго. Я чекаю, що епоха постмодернізму закінчиться, знову підніметься правда, і почнеться новий етап європейської історії.
Заглянувши в історію, ми можемо побачити, що завжди була опозиція до істини, але вона виникала тільки на короткий проміжок часу, потім впевненість в істині поверталася назад, оскільки не можна заперечувати правду довго. Я чекаю, що епоха постмодернізму закінчиться, знову підніметься правда, і почнеться новий етап європейської історії.
Подібну тенденцію вже можна побачити серед сучасних філософів, як це часто буває. У 80-90-х роках ХХ століття постмодернізм був найголовнішою темою для обговорення серед філософів. Але філософія – це любов до мудрості і філософи дуже швидко зрозуміли, що вони не можуть відкидати істину, тому, якщо ви по-справжньому любите істину, ви не зможете залишатися постмодерністом.
Та й логіка розвитку сучасного суспільства, орієнтованого на науково-технічний прогрес, показує неспроможність і тимчасовий характер світогляду постмодернізму. Адже наука не може бути постмодерністською, оскільки шукає істину. У сьогоднішньому європейському суспільстві з’являється спрага істини. І оптимістичний погляд на істину поступово повертається.
«Як християни, ми повинні розуміти, що сьогодні Європа втрачає спадкову віру. Зараз вже немає державних церков і європейці не є християнами тільки тому, що вони народилися в християнській родині, країні або культурі. Тому та віра, яка переходить у спадок, втрачається. Але знаходиться віра за вибором. В цьому є майбутнє для Європи. Нам потрібно допомогти людям особисто вибрати віру в Євангеліє ». Тут я цитую Тіма Келлера. Я думаю, що наша боротьба повинна полягати не в тому, щоб повернути європейцям спадкову віру, але нам потрібні церкви, які кидають людям виклик вибрати Христа. Звичайно, ми знаємо, що не ми вибираємо Христа, але Він нас вибирає, але саме людина відповідає на Його поклик, отже, особисто вибирає віру в Нього.
Дякую за оптимістичну відповідь. Наостанок спитаю, чи є в України надія бути з Європою не тільки територіально, а й ментально?
Українцям варто орієнтуватися на власну культуру, відсікаючи все шкідливе і невідповідне християнським принципам, і розвивати її сильні сторони. Це вимагає часу і надії. Надія ж черпається в прикладах людей, які боролися, нехай навіть поодинці, і перемогли. Для мене таким прикладом боротьби за скасування рабства стала історія життя Вільяма Вілберфорса.
Стефан Густавсон: "Українцям варто орієнтуватися на власну культуру, відсікаючи все шкідливе і невідповідне християнським принципам, і розвивати її сильні сторони"
