Франція стає на авторитарний шлях

Новий закон забороняє публікувати зображення, що дозволяють ідентифікувати працівника правоохоронних органів «з наміром завдати їм шкоди фізично чи психічно». Під «психічною шкодою», вочевидь, мається на увазі суспільний осуд у ситуаціях, коли поліціянти чинять протиправні дії та потрапляють в медійний скандал. Порушення цього закону карається одним роком позбавлення волі та штрафом до 45 000 євро.^[1]

Цікаво, що проти Закону про глобальну безпеку виступили практично всі групи французького суспільства: християни, журналісти, правозахисники, адвокати, праві, «жовті жилети» і навіть ліві. Особливе обурення висловили журналісти, бо тепер фотографії та відео з поліцейськими, що супроводжуються критичними коментарями, можуть трактуватися як підбурення заподіяти шкоду поліції.^[2] Зараз французька влада ступає в новий дуже дивний етап «розвитку» громадянського суспільства, коли критика в інтернеті стає більшою загрозою, ніж перевищення поліцією своїх повноважень.

Але, попри загальне народне невдоволення і масові протести в Парижі, промакронівська коаліція проголосувала «за». Показово, що під час цього голосування під парламентом поліція кийками розганяла людей не через хуліганство чи насильство, а лише тому, що вони відмовилися розходитися на вимогу поліції (про що свідчать офіційні пояснення затримання людей, яких було кілька десятків)^[3].

Макронівська Франція переживає дуже цікаву трасформацію. Президент оголошує війну релігійному екстримізму, проте замість обмеження міграції, його партія забороняє домашнє навчання, «довідки про цноту» і богослужіння під час карантину. Держава, очевидно, посилює контроль над життям людей (про що свідчить збільшення камер і зйомки людей без їх дозволу), але одночасно гарантує силовикам анонімність. Хіба не те ж саме ролять в авторитарних державах?

Попри суттєві обмеження для відкритості роботи правоохоронних органів, в авторитарних підходах до управління державою чомусь звинувачують не Францію, а Польщу й Угорщину. Де ж обурення ЄС і критиччні заяви про загрози для французької демократії?

На відміну від «прогресивної» Франції, в Україні не лише можна знімати чи фотографувати поліціянтів, але правоохоронці зобов’язані носити спеціальні номери на шоломах, коли одягають захисні елементи форми, щоб можна було опізнати конкретну особу під захисним спорядженням. Для справедливості варто додати, що ці норми далеко не завжди виконуються, проте після Майдану заборона на зйомку поліцейських виглядає просто абсурдно.

Право знімати або фотографувати поліцію є ключовим захистом прав людини та громадянських свобод у ситуаціях, коли правоохоронці самі порушують закон. В демократичних державах зйомка поліції є нормою, але хіба Франція є демократичною?