Протягом всієї історії люди намагалися дослідити й пояснити сутність людини і її природу. Великі історичні потрясіння і зміна епох підштовхували їх переосмислити своє становище на Землі, що проявлялося в антропологічних революціях, пов’язаних зі зміною способу життя та уявленнями про природу людини.
ХХІ століття ставить людство перед новими дилемами пошуку місця людини у світі, її впливу на екологію та використання новітніх технологій для фізичного й психічного “покращення” людини. Саме тому сьогодні як ніколи актуально розглянути проблему трансгуманізму. Цей термін охоплює цілу низку ідей, націлених на удосконалення людини за допомогою технологій з метою подолання фізичних вад, старіння і навіть досягнути безсмертя.
За останні роки велику популярність здобула книга “Людина божественна: за лаштунками майбутнього” (Homo Deus). Її автор – ізраїльський історик та філософ Ювал Ной Харарі повністю переосмислює місце людини в світі, її можливості та призначення. Сама назва “Homo Deus” говорить про посягання на статус Бога. За Харарі, людина вже досягла того етапу цивілізаційного і технологічного розвитку, що здатна до фізичного й ментального “удосконалення”, кінцевою метою чого має стати досягнення безсмертя. Автор пропонує свою концепцію історії та прогнозів на майбутнє, де людина здатна грати роль Бога, змінюючи своє тіло, свідомість та все довкола.
Ці ідеї знаходять відгомін в серцях багатьох людей, що шукають свого місця в світі. Вони відкидають релігійний світогляд і намагаються пізнати природу людини, спираючись на технологічний прогрес і обмежуючись матеріалістичним світоглядом. Тому роботи Харарі користуються великою популярністю в секуляризованому світі, що в свою чергу, свідчить про певний рівень готовності приймати ідеї трансгуманізму.
Трансгуманістичний підхід містить низку вже існуючих технологій: допінг, вирощування тканин і органів, пластична хірургія, екзоскелет, відбір ембріонів, кріоніка тощо. В майбутньому цей список може поповнитися різноманітними варіаціями генної інженерії, створенням нейрокомп’ютерного інтерфейсу чи способів записувати свідомість людини на електронні носії. Сюди ж можна віднести й створення штучного інтелекту, часткова реалізація чого вже можлива сьогодні.
Сюжети футуристичних книг чи сценарії фантастичних фільмів не видаються такими вже нереальними, коли чуємо про реальні досягнення науки. Однак в процесі технологічного розвитку поняття людини і її місце в світі теж поступово змінюється. Презентація ідей трансгуманізму автоматично набуває ореолу прогресивності та кращого більш розвиненого і досконалого майбутнього. Проте може настати той момент, коли людина без технологічних помічників (або замінників) не зможе виконати найпростіші щоденні завдання.
Загрози цих перетворень можуть виявитися більш серйозними, ніж обіцяні переваги. Людина втрачає своє обличчя, свої можливості, незалежність та свободу. Вже не перший рік мислителі зі всього світу говорять про неможливість забезпечення свободи людини в епоху тотального охоплення життя цифровими технологіями. Одночасно, можливі “удосконалення” людської фізіології можуть поставити в нерівне становище тих, хто не має досвіду такого втручання. Але найстрашніше – це пропозиції добровільно відмовитися від свободи на користь “безпеки”, яку має забезпечити держава, чи ширших можливостей, обіцяних прихильниками трансгуманізму.
Поширення ідей трансгуманізму однозначно суперечить і біблійній концепції людини, адже сама мета досягнення безсмертя є абсурдною і нездійсненною, враховуючи першопричину смерті (гріхопадіння людини). І не варто забувати, що посягання на статус і роль Бога – це давня помилка, яка згубила людство ще від Едемського саду.
