Нещодавно Дональд Трамп зустрівся в овальному кабінеті з учнями та студентами, які зазнають тиску через свої релігійні погляди. Ця проблема стоїть гостро вже багато років, бо державні заклади освіти перестали бути комфортним місцем для віруючих людей.
На зустрічі президент заявив: “Ми з гордістю оголошуємо про намір здійснити історичні кроки щодо захисту права Першої поправки на молитву в державних школах”. Він запевнив, що готовий протистояти “зростаючому тоталітарному імпульсу крайніх лівих, які прагнуть покарати, обмежити і навіть заборонити вираження своєї релігійної приналежності”.
Департамент освіти надішле листи відділам освіти та посадовцям усіх 50 штатах, нагадавши їм, що студенти та викладачі не можуть піддаватися дискримінації за здійснення своїх релігійних прав, відповідно до Першої поправки.
Ще в першій половині ХХ століття шкільна молитва на початку дня була звичайною практикою. Вона супроводжувалася і читанням Слова Божого. Тоді дискусії виникали хіба що довкола доцільності католиками читати Біблію в перекладі Короля Якова, який був протестантом.
До 1960-х законодавство багатьох штатів навіть вимагало(!) читання Біблії та молитви в школах, проте через низку політичних рішень та судових постанов за кілька століть це змінилося. Все почалося з 1962 році з судового позову Енгель проти Вітале. Тоді Верховний Суд вирішив, що молитви в школах суперечать Конституції і Першій поправці. Таким чином, було заборонено керівництву школи чи вчителям ініціювати молитву в державних закладах освіти.
В 1992 році обмеження для християн розширилися: Верховний Суд постановив, що навіть добровільно організовані шкільні молитви також визнаються неконституційними, оскільки вони змушують деяких учнів почуватися відстороненими від групи, що, на думку суддів, здійснює тиск на невіруючих учнів.
З посиленням антирелігійних віянь в американській освіті та за активного сприяння “Фонду свободи від релігії” публічні згадки християнства в школах чи демонстрація свого віросповідання стали фактором ризику для працівників шкіл. E свою чергу, віруючі учні все частіше стикаються з цькуванням чи насмішками через свої релігійні погляди.
Варто звернути увагу й на той факт, що обмеження для християн в освіті насправді повністю розходиться з думкою більшості людей. Так, опитування Gallup від 2014 року демонструє, що більшість американців (61%) підтримують щоденну молитву в класі і лише 37% виступають проти цього.
Таким чином право не брати участь в спільній молитві було визнане пріоритетнішим за право молитися. Цей принцип можна спостерігати в багатьох державах, коли релігія трактується як потенційно небажаний і небезпечний фактор, що ми бачимо в домінуванні права не сповідувати релігію над свободою совісті та віросповідання.
Сьогодні залишається сподіватися, що слова американського президента не будуть розходитися із справами і християни в США матимуть справжню свободу віросповідання. Це багато в чому є і питанням фундаменту, на якому побудована ця країна, бо молитва і Слово Боже від самого заснування США були невід’ємними атрибутами всіх сфер життя суспільства.
