В Індії посилюють контроль за наверненням серед студентів. Це може нести загрозу християнам

Активно боротися з наверненням студентів взялася губернаторка штату Анандібен Патель. Її ініціатива полягає у створенні в університетах структур «дхармантаран роктхам» (осередки запобігання конверсії), які отримають повноваження проводити інформаційно-просвітницьку роботу, посилювати моніторинг ситуації в кампусах та повідомляти керівництву й правоохоронним органам про підозрілу діяльність. Хоча формально це пояснюється «боротьбою з шахрайством», однак під «релігійним шахрайством» мається на увазі будь-яке поширення християнської віри.

Директива губернатора спирається на Закон штату Уттар-Прадеш про заборону незаконного навернення до іншої релігії, який передбачає навіть кримінальну відповідальність за навернення, здійснене шляхом шахрайства, примусу чи неправомірного впливу. Проте саме таке законодавство вже використовується індуїстськими націоналістами, щоб не допустити будь-яку євангелізаційну діяльність, а також санкціонує тиск і навіть сприяє насильству щодо людей, які вже навернулися з індуїзму в християнство. 

Індуїстська націоналістична партія «Бхаратія Джаната» (BJP), яка вже 12 років перебуває у владі, підтримала створення таких осередків, назвавши їх «необхідним механізмом захисту студентів від примусу та незаконного впливу». Натомість опозиційна партія «Самаджваді» (SP) звинуватила владу у відволіканні уваги від реальних проблем вищої освіти та у сприянні поляризації суспільства. Індуїстські націоналісти роками намагаються створити негативний образ християн, сприяють законам проти релігійної свободи та створюють тиск чи навіть сприяють насильству проти новонавернених християн.

Індійські правозахисники наголошують, що створення окремого підрозділу при вишах із функціями моніторингу вказує на втручання в особисте життя студентів і може чинити тиск на релігійні меншини. Християнські лідери також висловлюють занепокоєння, адже практичне втілення політики проти навернення може нести загрозу чи створити тиск на християнських студентів і їхню свободу проводити молитовні зустрічі чи інші релігійні заходи християнської спільноти.

Основні аргументи на користь боротьби з наверненнями базуються на прикладах насильства та навіть викраденнях студенток радикальними мусульманами. Однак будь-яка боротьба зі злочинністю в кампусах має бути направлена саме проти насильства, а не самомого права молодих людей самостійно обирати чи змінювати віру.

Цей індійський приклад вчергове загострює проблему сумнівних тлумачень свободи віросповідання, які часто виключають право вільно змінювати віру та вільно і публічно проявляти свою релігійну тотожність. У деяких країнах є прямі заборони на це (в низці мусульманських держав зміна віросповідання може навіть каратися смертною карою, а в деяких вільний вияв своєї релігійності може обмежуватися так званими законами про світськість (як-от використання принципу laïcité у Франції).