Європейський Союз готує новий пакет санкцій проти Росії, і очільник Російської православної церкви може потрапити до списку підсанкційних осіб. Наразі Україна активізувала дипломатичні зусилля, щоб повернути його до санкційних списків, адже патріарх Кирило (Гундяєв) особисто став інструментом російської пропаганди війни, а РПЦ вже багато років використовується як «духовне виправдання» російської агресії.
Санкції проти Кирила Гундяєва є предметом обговорення ще з початку повномасштабного вторгнення, однак його статус лідера РПЦ часто сприймався на Заході надто толерантно черед неусвідомлення проблеми російського православ’я і його невідповідності основам християнства. Водночас головними противниками запровадження санкцій проти очільника РПЦ виступали політики, які мали прямі зв’язки з Кремлем та виявляли явну лояльність Росії, як-от Віктор Орбан. Саме він заблокував попередню пропозицію санкцій проти Гундяєва.
Питання відновлення персональних санкцій знову на порядку денному після того, як минулого року були виключені із санкційних списків колишній керівник компанії «Єврохім» Володимир Рашевський, сестра олігарха Алішера Усманова Гульбахор Ісмаїлова, бізнесмен В’ячеслав Моше Кантор та міністр спорту Росії Михайло Дегтярьов. Це послаблення пролобіювали проросійські політики в ЄС, що стало наочним свідченням кремлівських впливів у Євросоюзі.
Тепер на тлі зміни керівництва Угорщини перспективи відновлення санкційної політики щодо безпосередньо Гундяєва виглядають більш реалістичними. Під час підготовки 21-го санкційного пакета лунають звинувачення, що глава Російської православної церкви послідовно підтримував війну проти України, виправдовував вторгнення та окупацію.
Наразі нова угорська влада більше не висловлює заперечень щодо санкцій, однак невідомо, чи всі інші країни усвідомлюють проблему РПЦ. За межами України політики часто недооцінюють загрозу від пропагандистської мережі російського православ’я, суть якого далека від класичного православ’я і християнства загалом.
РПЦ була заснована за сприяння КДБ, а після розпаду СРСР вдало інтегрувалася у державну ідеологічну систему Росії. Особливо це помітно в останні роки, коли Гундяєв прямо ототожнює християнство з ідеологією «русского мира», заперечує суб’єктність сусідів РФ, освячує війну та глорифікує російських військових, чия діяльність взагалі не вписується в базові християнські цінності. Попри це, західні політики надто обережно оцінюють деструктивну діяльність РПЦ, а церкви різних конфесій ще не готові надати справедливу і таку необхідну оцінку цій «церкві».
Зволікання в протидії російському державному православ’ю може мати довготермінові негативні наслідки. В роки повномасштабної війни проти України РПЦ розширила свій вплив в Африці, що супроводжувалося навіть рекрутингом у російську армію, та посилила пропагандистську діяльність на Заході, зокрема через дискредитацію України та наративи про «переслідування українською владою християн». Існує і цілком практична загроза РПЦ для Європи: РФ використовує храми Московського патріархату для шпигування і збору інформації про війська НАТО, що вже було зафіксовано у Швеції.
Звичайно, запровадження персональних санкцій проти Кирила Гундяєва не змінить ситуацію докорінно, проте стане сигналом, що ЄС готовий притягнути до відповідальності навіть релігійних діячів, які використовують свій авторитет для виправдання війни. Водночас нині потребуємо оцінки РПЦ не лише від світських діячів, але, передусім, від церков різних деномінацій. Це можливо зробити через виключення Російської православної церкви з Всесвітньої ради церков, однак поки що її члени не виявляють готовності це зробити.