Міністр соціальної політики повідомив, що на підконтрольній Україні території проживає від 22 до 25 мільйонів людей

Дещо оптимістичніші, але все ще катастрофічні дані озвучила директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова: за її інформацією, нині на підконтрольній Україні території проживає близько 29 мільйонів людей. При цьому, населення продовжує скорочуватися через високу смертність, війну та жахливо низьку народжуваність. Лібанова наголосила, що загалом тенденція депопуляції триває ще з 1990-х років, але повномасштабна війна значно її прискорила.

 Міністр соціальної політики Денис Улютін звернув також увагу на значний демографічний дисбаланс, адже кількість людей, які не працюють або перебувають на утриманні, зростає значно швидше, ніж число тих, хто працює і сплачує податки. У цьому контексті він наголосив, що життєво необхідне повернення українців з-за кордону, адже без них і без відновлення ринку праці навантаження на економіку лише посилюватиметься.  

Ще один учасник дискусії, підприємець Ігор Ліскі заявив, що Україні вже не вистачає близько двох мільйонів працівників, насамперед у робітничих спеціальностях. За його словами, людський капітал сьогодні стає головним ресурсом країни, адже кожен мільйон працездатних людей — це десятки мільярдів доларів потенційного ВВП. Водночас війна спричинила виїзд за кордон великої кількості саме висококваліфікованих українців. За даними Елли Лібанової, понад 70% жінок віком 25+ за кордоном мають вищу освіту й така ж частка вже працевлаштовані.

Важливою складовою нинішньої катастрофи є вкрай низька народжуваність. Голова Держстату Арсен Макарчук навів такі цифри: якщо у 2021 році в Україні народилося 273 тисячі дітей, то у 2025 році — лише 168 778. При цьому смертність залишається майже втричі вищою за народжуваність. Сьогодні наша держава потребує серйозних реформ, спрямованих на підтримку народжуваності, проте ідеологічне тло сучасної України дуже часто не сприяє цьому.

У жовтні 2024 року Кабінет міністрів затвердив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Основною метою проголошувалося створення умов для підвищення народжуваності шляхом формування середовища, дружнього до родин із дітьми. Проте з того часу не здійснено практичних кроків до посилення просімейної політики. Натомість і сьогодні ми спостерігаємо активізацію антисімейних рухів, які користуються повною лояльністю медіа.