У Флориді губернатор Рон Десантіс підписав законопроєкти HB-1471 та HB-1473, які закріплюють принцип, що жодна форма іноземного чи релігійного права не може мати переваги над Конституцією США. Закон «Про правові системи та терористичні організації» покликаний, перш за все, обмежити можливість створення середовища та спільнот, де б діяли закони шаріату. Подібні нововведення створені задля запобігти появі паралельних правових систем, які вже викликають суперечки у низці європейських країн.
Підписані законопроєкти чітко містять положення про недопущення дії шаріатського права, розширюють повноваження влади протидіяти організаціям, які можуть бути пов’язані з екстремізмом. Документи вводять чіткий механізм визначення внутрішніх та іноземних терористичних організацій на рівні штату, криміналізують участь у них або надання їм підтримки, забороняють державне фінансування та співпрацю з такими структурами, а також встановлюють жорсткі обмеження в освітній сфері — аж до відрахування студентів, якщо вони підтримують терористів. Очевидно, це зроблено задля усунення загроз, які несуть проісламістські організації (включно з пропалестинськими), адже вони підбурюють студентів.
За словами Десантіса, це необхідно для захисту державних інституцій і системи освіти від ідеологій, що суперечать американським конституційним цінностям. У цьому контексті важливим кроком стало визнання терористичними організаціями Ради з американо-ісламських відносин (CAIR), яка відома лобізмом лояльності до ісламістів у США, та транснаціональна ісламістська організація «Брати-мусульмани».
Подібні законопроєкти і раніше пропонувалися на федеральному рівні, але без прямих посилань саме на проблему ісламу, адже Конституція гарантує свободу віросповідання. Проте свобода американців сповідувати іслам не тотожна запровадженню фактичного виконання шаріату. Наразі Флорида взяла на себе ініціативу, а Рон Десантіс чітко оголосив, що мова йде саме про «заборону шаріату».
Хоча принцип верховенства світського права над релігійним є типовим для США і сягає часів батьків-засновників, однак є частина навіть християнських релігійних лідерів, які виступили проти нових законів Флориди. Вони вбачають в них потенційну загрозу демократії, щоправда така оцінка може бути упередженою, адже критики цих законів висловлюють лояльність до пропалестинських рухів у США.
Дискусія навколо цих законів значною мірою відображає досвід Європи, де питання співіснування світського та релігійного права залишається складним. У Великій Британії дійсно діють так звані шаріатські ради та арбітражні трибунали, які формально не є частиною державної судової системи, але фактично вирішують сімейні та майнові спори в межах мусульманських громад. Деякі з них працюють цілком легально і їхні рішення навіть можуть визнаватися світськими судами за певних умов.
Однак критики толерантності до шаріату говорять про ризик формування «паралельної юстиції». За різними оцінками, у Британії діють десятки подібних структур, які, навіть не маючи формального статусу судів, впливають на життя громад через соціальний тиск та релігійний авторитет. Це створює ситуацію, коли громадяни фактично змушені як дотримуватися державних законів, так і виконувати закони шаріату, які прямо суперечать законам демократичних країн. Слід пам’ятати, що шаріатське право — це не про менталітет чи традиції, а про систему, яка виключає суб’єктність немусульманських норм, а в деяких питаннях визначає справедливість з погляду арабів VII століття.