Щороку Пасха припадає на нову дату, а система її вираховування сформувалася ще в перші століття нашої ери. Через багато століть тогочасний юліанський календар є астрономічно застарілим, хоча він досі впливає на визначення дати Великодня для православних християн. Минулого року група православних богословів США почала рух за встановлення єдиної дати Пасхи для християн всіх конфесій. Це питання особливо актуальне християн в Україні, адже, попри спільне святкування Різдва та інших церковних свят, дата Пасхи за новоюліанським календарем все ще різниться із Пасхою за григоріанським (загальноприйнятим) календарем.
Торік всі християни святкували єдину Пасху 20 квітня, однак такі збіги бувають нечасто. Цього року православні святкують 12 квітня, тоді як решта світу — 5 квітня. Дискусія про дату святкування знову активізувалася після зустрічі Папи Римського Лева XIV і Вселенського Патріарха Варфоломія у Туреччині наприкінці минулого року. Це стало поштовхом до публікації спільної заяви низки американських православних богословів на підтримку об’єднаної дати святкування.
Традиція як визначати час Великодня сягає Нікейського собору 325 року, який встановив Пасху в першу неділю після першого повного місяця весняного рівнодення. Проте 21 березня (дата рівнодення) за юліанським і григоріанським календарем різниться (за юліанським це сучасне 3 квітня), тому в останні кілька століть це вплинуло на дату православної Пасхи.
В різні роки різниця між двома датами одного свята може бути у понад місяць. Як приклад православні богослови навели 2027 рік. Тоді католики та більшість протестантів святкуватимуть Великдень 28 березня, а більшість православних — 2 травня. Це негативно впливає на єдність у тих суспільствах, де разом проживають представники різних церков, а особливо там, де поширені міжконфесійні шлюби. У таких сім’ях діти змушені святкувати головне християнське свято двічі або не можуть взагалі повноцінно брати участь у святкуванні обох батьків.
Ще одним аргументом американських православних богословів є той факт, що питання календаря не є доктринальним, але пастирським. Прагнення єдності між церквами не є гріховним і зміна дати задля відповідності актуальним астрономічним даним і єдності між різними християнами є благом. Корекція способу обчислення дати Пасхи ніяк не змінює віровчення про Воскресіння Христове, а лише повертає до точності принципу встановленому Нікейським собором.
Можлива масштабна календарна реформа в православ’ї вже може спиратися на позитивні приклади такого поєднання дат. Фінська православна церква з 1921 року святкує Великдень за григоріанським календарем. Також святкування з більшістю світу дозволяють Карпаторуська єпархія в США та Українська Православна Церква в США (обидві Вселенського Патріархату).
На думку підписантів, спільна дата Великодня стала б видимим знаком християнської єдності у світі. Важливо, що вони посилаються і на Україну та наші міжконфесійні виклики: «визначальним фактором [російської агресії] виявився внутрішньоправославний розкол і цей розкол став ще більш очевидним після вторгнення в Україну». Звичайно, не слід очікувати, що вже цього року ми святкуватимемо спільну Пасху, проте є надія, що дедалі більше православних богословів за межами Західного світу прислухаються до голосів за календарне об’єднання.