Європарламент уперше визнав загрозу переслідування християн і ввів поняття «християнофобія»

У тексті резолюції зазначається, що християнські спільноти, одні з найдавніших у світі, але досі зіштовхуються з насильством, переслідуваннями, дискримінацією, примусовим переміщенням та обмеженнями свободи віросповідання. Європарламент підкреслив, що християнство залишається найбільш переслідуваною релігією у світі і від цього страждають понад 380 мільйонів людей. Ще у резолюції наголошується на проблемі інституційного вакууму щодо цього питання та вперше використано поняття «християнофобія». Наразі ЄС має координатора із боротьби з «ісламофобією», але досі не має аналогічної посади для протидії антихристиянській діяльності.

На заяви в резолюції Європарламенту схвально відреагувала Обсерваторія з питань нетерпимості та дискримінації щодо християн у Європі (OIDAC). У своїй заяві організація наголосила, що парламент нарешті визнав глобальний масштаб переслідувань християн і це відкриває шлях до створення окремого європейського механізму протидії християнофобії.

Хоча засудження переслідування християн є однозначно позитивним сигналом,  історія прийняття резолюції та її зміст містить суперечливі елементи. Найперше, резолюція присвячена не лише питанню християн, але включає суперечливі твердження про засудження анти-ЛГБТ риторики, а також «засуджує хвилю опору гендерній рівності та правам жінок і ЛГБТК+ у різних частинах світу». Засудження різних форм дискримінації відбувалося щороку, однак лише зараз постало питання захисту християн, що свідчить про багаторічне упередження щодо цієї релігійної групи.

Де-факто переслідування християн лише доповнило перелік форм нетерпимості, які вже прописані в документі Євросоюзу і нинішня редакція виглядає так: антисемітизм, ісламофобія, переслідування християн, ксенофобія та дискримінації за ознакою раси, етнічна приналежність, релігія, переконання, вік, сексуальна орієнтація чи гендерна ідентичність. Хоча проявляти ненависть або вчиняти насильство є неприйнятним щодо будь-якої групи, однак згадка сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності на практиці дає підстави формування законодавства, яке унеможливлює критику гомосексуального способу життя чи протидію ЛГБТ-організаціям як політичному руху.