Проєкт Цивільного кодексу виключає всі пропозиції ЛГБТ щодо шлюбу і сім'ї

February 1, 2026

Українські законотворці підготували оновлену версію Цивільного кодексу, проєкт якого вже опубліковано на сайті Верховної Ради. Автори позиціюють його як можливість модернізації законодавства. В нинішніх обставинах та на тлі трендів попереднього десятиліття сама ідея повного оновлення Цивільного кодексу може нести загрозу здоровому погляду на сім’ю і шлюб, однак на даному етапі проєкт містить цілком здорові й чіткі формулювання в ключових визначеннях.

Стаття 1473 визначає шлюб як «сімейний союз жінки та чоловіка, який зареєстровано у встановленому законом порядку». Також передбачається можливість «встановлювати юридичні наслідки релігійного обряду шлюбу». Це вказує на певне зближення з церквою та готовність держави юридично визнавати церковний шлюб.

Далі в законопроєкті міститься і визначення фактичного шлюбного союзу (стаття 1474), що означає «проживання двох осіб протилежної статі однією сім’єю без реєстрації шлюбу, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі». Це визначення вперше містить чітке формулювання щодо різностатевості учасників такого «союзу», хоча сам факт визнання фактичного шлюбного союзу вказує на загальноукраїнську соціальну проблему співжиття без укладання шлюбу. 

Також зареєстрований у Верховній Раді проєкт Цивільного кодексу забороняє усиновлення дітей одностатевими парами. У статті 1659 прописано, що «усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі». Ще одна норма, яка обмежує наявні можливості теоретичного визнання одностатевого шлюбу, міститься у статті 1500 і передбачає визнання шлюбу недійсним, якщо хтось із подружжя змінив стать.

Згадані вище пропозиції, а також відсутність будь-якого сімейного чи шлюбного визнання одностатевого співжиття гомосексуалістів викликали невдоволення у вітчизняних ЛГБТ-організацій. Вони висловили протест Верховній Раді, наполягаючи на тотожності євроінтеграційних прагнень України із задоволенням власних вимог щодо легалізації одностатевих шлюбів чи партнерств. Однак посилання на Європейську конвенцію з прав людини і вкрай сумнівне рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін і Марків проти України» не означають автоматичного зобов’язання України приймати будь-яку політику, яка стала нормою лише в частині держав ЄС.

У спільній заяві ЛГБТ-організацій міститься звинувачення, ніби проєкт кодексу «суперечить європейським стандартам і порушує зобов’язання України» та загрожує Україні «грузинським сценарієм», що є маніпуляцією, адже не всі держави ЄС підтримують одностатеві стосунки, а в документі Україна декларує готовність наслідувати «європейські найкращі практики», до яких одностатеві шлюби та партнерства, вочевидь, не входять.

Залякування законотворців «грузинським сценарієм» також є спробою хибно створити тотожність негативної оцінки політики чинної влади Грузії з відмовою від одностатевих шлюбів і партнерств. Проблема Грузії, передусім, у проросійській політиці й відмові від суверенітету, чого немає в українських реаліях. Ба більше, на тлі тяжкої демографічної та соціальної кризи Україна потребує чіткої просімейної політики без факторів розмиття цінності шлюбу і сім’ї.

При цьому слід пам’ятати, що проєкт Цивільного кодексу ще не прийнятий і має багато зауважень по питаннях, які не стосуються сімейних правовідносин, тому буде доопрацьований. Зараз важливо, щоб наявні норми щодо шлюбу і сім’ї були збережені, попри ЛГБТ-лобізм.

Sources: