Вбивство українки в США викрило неефективність судової системи і подвійні стандарти ліволібералів

Після публікації відео самого злочину весь світ побачив, наскільки віроломно і безкарно може почуватися злочинець у соціумі. 34-річний Декарлос Браун-молодший, якого заарештувала на станції після вбивства Ірини, виявився багаторазовим рецидивістом. Вперше його заарештували у 2016 році за збройний напад і з того часу він був заарештований щонайменше 14 разів. Після останнього арешту цього року Декарлос був звільнений, підписавши «письмову обіцянку» з’явитися в суд.

Трагедія в Шарлотті виявилася дуже некомфортною для умовного ліволіберального середовища. Тут підіймається і питання надто м’якого покарання для кримінальних злочинців, і легковажність системи до психічнохворих небезпечних осіб, і несправедливий стереотип, що висвітлення потребують історії, коли жертвою є темношкіра людина, а не навпаки. Річ у тім, що великі американські медіа довго ігнорували це резонансне вбивство, хоча в історії із смертю Джорджа Флойда саме вони були основним рупором поширення інформації.

Ця історія порушує важливе питання людяності та реальної цінності життя. Хоча різні сили американського політикуму намагаються або применшити трагедію, або використати засудження цього злочину для свого піару, однак вона виявилася надто показною, щоб викрити глибокі соціальні проблеми. Американська система правосуддя виявилася неефективною і навіть численні злочини не стали приводом ізолювати психічнохвору людину від суспільства.

Проблема небезпечних міст давно існує в США, однак поширеність наркотиків, ігнорування потреби ізолювати психічнохворих і небезпечних осіб та тенденція приховувати портрети (зокрема расову приналежність) злочинців роблять систему безпеки недієвою. Хоча такі проблеми поширені у всіх штатах, проте республіканці звинувачують своїх опонентів-демократів, аргументуючи це політикою останнього десятиліття, яка була направлена на пом’якшення покарання для злочинців і фактичне ігнорування злочинів, які здійснюють темношкірі люди.

Історія вбивства Ірини Заруцької дуже незручна в контексті наративів вірності обраного демократами вектора. Ба більше, такі видання як Rolling Stone звинуватили тих, хто поширював фото вбивці та жертви у расизмі, адже на цих зображеннях чітко видно расову приналежність обох. Так, жертва була білою, її поведінка ніяк не могла спровокувати нападника, а злочинець був темношкірим чоловіком з ментальними відхиленнями та довгою кримінальною історією. Ця інформація жодним чином прямо не представляє жодні великі групи людей, а ось приховування фактів свідчить про упередження, несправедливість і необʼєктивність висвітлення інформації.