Понад три роки окупації після вторгнення 2022 року і понад 11 років окупації Криму і Донбасу суттєво змінили релігійну карту захоплених Росією територій. Як повідомляє Радіо Свобода, посилаючись на видання «Новая газета Европа», до 2022 року на новоокупованих територіях діяли майже 2 тисячі релігійних організацій, а зараз залишилося лише трохи більше ніж 900.
Скорочення понад вдвічі частково пояснюється війною і бойовими діями, однак конфесійна зміна вказує на іншу тенденцію: найбільше постраждали ті церкви, які не мають зв’язку з Московським патріархатом. Наприклад, Українська Православна Церква (МП), яка згодом була включена до складу Російської Православної Церкви, втратила близько 30% парафій. Водночас кількість протестантських церков скоротилася у 3,5 раза.
Ще складнішою є ситуація для католиків. З 15 парафій Римо-католицької церкви залишилася лише одна. Українська Греко-Католицька Церква повністю втратила присутність на окупованих територіях і жодної діючої парафії не залишилось. Так само знищені всі осередки Православної церкви України. Загалом у регіонах, захоплених Росією, кількість релігійних організацій, які не належать до РПЦ, зменшилася у п’ять разів.
Основна причина релігійного витіснення є очевидною — це насильство і залякування з боку окупантів. З початку вторгнення росіяни арештовують, викрадають, депортують чи навіть убивають священників. Репресовані парафії або намагаються покинути окуповані території, або йдуть у підпілля. В обох випадках вони втрачають храми, котрі використовуються окупаційними адміністраціями як технічні приміщення, храми для РПЦ або концертний майданчик для російських військових.
Якщо розглядати ті церкви, які продовжили свою діяльність в окупації, то їхня лояльність не скасовує «релігійні реформи» російської влади. Тиск поширюється навіть на УПЦ (МП), яка тепер повністю включена до РПЦ. 44% чинних настоятелів храмів були призначені вже після окупації і від духовенства вимагають публічної лояльності та участі в російській пропаганді.
В контексті російської репресивної політики щодо церкви закордонні медіа нерідко порівнюють ці дії з обмеженнями та перевірками щодо УПЦ (МП) в Україні. Проте таке зрівняння є повністю маніпулятивним і не має нічого спільного з реальністю. Попри звинувачення України в «тиску на церкви і монастирі», УПЦ (МП) зберігає тисячі храмів, хоча насправді не розірвала доктринальний зв’язок з Москвою. Також Україна не провоить політики конфесійної унікальності, що дає можливість вільно функціонувати різним конфесіям і деномінаціям.