Лідери російського православ’я закликають офіційно об’єднати український, білоруський і російський народи

Учасники цього заходу одноголосно проголосували за пропозицію передати Путіну проекти федерального закону «Про триєдність російського народу» та Указу Президента «Про основи державної політики Російської Федерації щодо захисту, збереження та зміцнення триєдності російського народу».

РПЦ через ВРНС пропонує закріпити на законодавчому рівні наступне:

«Походячи від давньоруської народності — творця Стародавньої Русі, маючи власний шлях тисячолітнього духовного, цивілізаційного, державного, культурного та історичного розвитку, триєдиний російський народ об'єднує в собі великоросів, малоросів і білорусів, які є невід'ємними його частинами».

Це пряме посягання на свободу і суверенітет українського народу. Прихильники цієї концепції намагаються штучно поєднати три народи, формуючи при цьому певне сакральне православне підґрунтя. Дані документи є лише офіційним оформленням зовнішньополітичної позиції РПЦ, для якої риторика «триєдинства» не є новою.

Є ще один дуже важливий аспект, який ігнорує РПЦ: РФ — багатонаціональна держава, де проживають різноманітні етноси, значна частина з яких ніяк не пов’язані зі слов’янами чи так званим «тисячолітнім шляхом розвитку», але були приєднані до Російської імперії. Спроба надати політичної форми міфам про східнослов’янську сакральність виглядає абсурдно в країні, де лояльне до Кремля керівництво Чечні та близькі до нього клани мають привілейоване позаправове становище, а в Москві готується будівництво найбільшої в Європі мечеті.

Всесвітній Російський Народний Собор — формально громадська організація, яку очолює патріарх Кирило. Її членами є відомі православні ієрархи, політичні діячі та олігархи. Всі вони формують релігійно-політичну платформу для освячення ідеології російського світу (власне другий форум і називався «Русский мир»), а також надають офіційності російській версії православ’я як державної ідеології з конкретною геополітичною місією.

ВРНС виконує функцію посередника між власне церковною структурою і Кремлем, хоча й має дуже подібний склад керівництва. Саме тому члени цього собору не цураються імперських заяв, закликів до геноциду та висловлення геополітичних амбіцій, які ґрунтуються на ненависті до західної цивілізації, конспірологічних теоріях і концепції євразійства.

У цій історії показово, що саме «церква» виступає ініціатором державного затвердження імперського трактування східних слов’ян. Очевидно, що така пропозиція є неприйнятною для українців та білорусів, які чітко усвідомлюють свою ідентичність. Проте в Україні все ще є люди, які серйозно і навіть фанатично сприймають трактування історії й цивілізації від РПЦ. Тому кожна подібна заява чи пропозиція від російських православних лідерів додає актуальності і легітимності боротьбі з російськими впливами всередині православ'я в Україні.