У Пакистані натовп лінчував та спалив туриста, якого звинуватили в оскверненні Корану

Мохаммад Ісмаїл — турист, який зупинився у місцевому в готелі. Він став об’єктом звинувачення в оскверненні Корану. Це кримінальний злочин у Пакистані, однак поліціянти не пред’явили йому жодних звинувачень, натомість відвезли до відділку заради його ж безпеки.

Після молитви у мечеті місцевим мусульманам було повідомлено у гучномовець про перебування звинувачуваного Мохаммада в руках поліції після чого сотні людей рушили до відділку для вчинення самосуду. Радикали вимагали видати цього чоловіка, а потім розлючений натовп вдерся у будівлю, підпалив її та жорстоко побив туриста. Після цього його спалили заживо.

Під час заворушень ще восьмеро людей отримали поранення. Поліція порушила справи проти сотень людей, які брали участь у нападі, і наразі намагається виявити всіх причетних. 

Проблему лінчувань та ісламістського беззаконня визнають і в пакистанському уряді. Міністр Ахсан Ікбал засудив цей випадок самосуду та визнав проблемою той факт, що релігію використовують як зброю для виправдання «вуличного правосуддя»: «Якби це був одиничний інцидент, ми могли б його обійти, але подібні інциденти траплялися в Сіалкоті, Джаранвалі та Саргоді».

За даними CSW, ісламісти часто зловживають пакистанськими законами про богохульство для зведення особистих рахунків або для організації розправи над меншинами. Прикладом цього є історія, яка сталася минулого місяця в пакистанському місті Саргода. Місцеві радикальні мусульмани звинуватили 74-річного християнина Назіра Масіха Гілла та його сина в богохульстві за нібито осквернення Корану. Це не було доведено, але натовп вчинив погром християнських осель. Самого Гілла жорстоко побили, протягнули по вулиці і від триманих травм він загинув.

Пакистан складно назвати правовою державою. Проблема беззаконня є системною, а злочинці та релігійні екстремісти не отримують належного покарання. Наприклад, після вбивства Назіра Масіха Гілла поліція заарештувала 52 учасників погрому, однак 13 червня спеціальний суддя Антитерористичного суду Саргодха Мухаммад Аббас випустив їх усіх під заставу. Критики цього рішення звертають увагу на непрофесіоналізм сторони обвинувачення та та тиск з боку ісламістської екстремістської партії.

Разом з цим потрібно врахувати ще одну сторону передумов масового насилля. Місцеві релігійні лідери не засуджують, а часто й схвалюють погроми й лінчування. У обох крайніх випадках натовпи йшли вбивати після підбурювання у мечеті. Це проблема не лише консервативних регіонів Пакистану, але багатьох мусульманських спільнот (в Європі також), тому радикальні проповідники та підбурювачі також повинні нести відповідальність за страти і теракти.