Переслідування християн на окупованих територіях мають системний характер і тривалість окупації прямо пов’язана із загрозою для українських церков і зокрема протестантські меншини. Голова Державної служби етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський в ефірі Громадського радіо повідоми про вбивство щонайменше 40 пасторів і священників та викрадення сотень служителів. Також у період повномасштабної війни росіяни знищили чи пошкодили понад 630 культових споруд.
Про системність релігійних гонінь повідомляє і американський журнал Time. У нещодавній статті на цю тему представлено історії катувань росіянами українських пасторів. Повідомляється, що протестанти стали жертвами 34% випадків переслідування, хоча вони складають значно меншу частку серед всіх вірян.
Особлива жорстокість і цілеспрямовані репресії проти євангельських християн пов’язані із релігійною нетерпимістю та уявленням про протестантів як «американських шпигунів». Time представив історію луганського євангеліка, якого схопили та катували бойовики у співпраці з осійськими православними священниками:
«Моїй церкві було заборонено служити та проводити недільні служби. Одного разу мене схопили на дорозі росіяни і посадили в їхній підвал, де мене катували. Одного разу, коли били струмом і катували бейсбольними битами, вони запросили священника РПЦ. Він сказав мені, що оскільки я євангельський християнин, він повинен вигнати з мене демонів . Поки мене катували, за мною спостерігав священник РПЦ».
Про роль російського православ’я у вчиненні злочинів зауважив і Віктор Єленський:
«На окупованих територіях російська влада переслідує релігійну свободу особливо жорстко. Водночас російська православна церква є не просто натхненницею війни Росії проти України, а й її повноправним учасником. Вона не тільки посилає капеланів зі зброєю на фронт, не тільки створює приватні військові кампанії — вона є департаментом російського режиму, який бере участь у цій війні».
Релігійне питання має не просто так згадується в контексті агресії та пропаганди Росії. Кремлівська пропаганда виходить із фальшивих уявлень про особливу духовну роль російського народу в контексті її протистояння Заходу і акцентує на умовну православну виключність, яка нерозривно пов’язана зі структурою РПЦ. Очевидно, що ця цей симбіоз створений з метою політичного та ідеологічного підпорядкування волі російської влади, що простежуємо і в їх федеральному законодавстві щодо релігійних організацій.
