Покоління Z — це не послідовники російської агресії, а умовна позначка для народжених у 1997-2012 роках. Сьогодні їм 12-26 років і ця молодь стає особливо цікавими об’єктами соціальних досліджень, адже демонструє певні тенденції, які визначатимуть майбутнє. Результати опитування позапартійного Public Religion Research Institute підтверджує ліві переконання покоління Z та різке зростання приналежності молодих людей до ЛГБТК.
Близько 28% покоління Z ідентифікують себе як ЛГБТК. При цьому власне гомосексуалістами себе визначають лише 5%, а інші відносяться до пансексуалів та інших ідентичностей. Серед міленіалів негетеросексуальними себе визначають 16%, а серед покоління Х — лише 7%. Повнолітні представники покоління Z значно рідше вважають себе консервативними, ніж представники інших поколінь. Також саме представники цього покоління найбільше демонструють відхід від християнства та відмову від будь-якої віри.
Зростання підтримки гомосексуалізму, трансгендеризму і відповідної самоідентифікації серед підлітків та молоді невпинно зростає багато років. Результати Public Religion Research Institute збігаються з даними інших великих досліджень, у тому числі Gallup, які показують, що покоління Z на сьогодні є найбільш нетрадиційним щодо своєї орієнтації та ідентичності. Це пов’язано зі значними соціально-культурними змінами, котрі охопили мільйони людей. Це дає підстави стверджувати, що ЛГБТК-ідентичність є набутою, а не вродженою характеристикою.
Молодь із покоління Z зростала і формувалася під впливом активного розвитку інтернет-культури, соцмереж, секуляризації і невпинного зміщення норм суспільного схвалення. Коли вони були ще дітьми або підлітками, то період їх формування припав на середину 2010-х, коли спостерігався значний стрибок нормалізації та схвалення гомосексуалізму в кіно та соцмережах. Наслідки цього для наступного покоління (Альфа) можуть бути ще більш тривожними, адже вони взагалі не зіштовхувалися із соціумом без впливу ЛГБТ-пропаганди.
Значна частка ЛГБТК серед молоді спричиняє захват у відповідних організацій, які спираються на цю тенденцію у плануванні політичного розширення своєї діяльності. Якщо тенденція не зміниться, то до 2040 року ЛГБТК може становити майже п’яту частину всіх виборців, що суттєво вплине на передвиборчий порядок денний.
Однак тут варто зазначити, що приналежність більшості ЛГБТК до умовно штучних орієнтацій (вони не є власне гомосексуалістами), може в майбутньому мати зворотний ефект і розчарування в ідеології множення ідентичностей. Разом з цим, вони все ще можуть залишатися досить лівими, про що свідчить зростання запиту на залежність від державної допомоги і зростання аполітичності, відповідно до результатів дослідження.
