Європейська влада почала звертати увагу на вплив ісламістських проповідників

На минулих вихідних в Ульрехті мав відбутися захід за участю радикального ісламського проповідника Мохамеда Гоблоса, однак його слова на підтримку терористів привернули увагу місцевої влади. Мер Утрехта Шарон Дейксма виступив із заявою про відкритість міста до«діалогу та самовираження, але не для закликів до насильства». У підсумку проповіднику було скасовано доступ до Шенгенської зони, що означає скасування зустрічей також у Берліні та Гамбурзі.

Мохамед Гоблос відомий схваленням дій ХАМАСу 7 жовтня, а також радикальними салафістськими проповідями. Під час обговорення у парламенті Нідерландів можливих ризиків, пов’язаних з радикалізацією мусульман, політики погодилися, що немає законних підстав забороняти подібним проповідникам виступати, доки вони не говоритимуть безпосередніх закликів до насилля, адже в країні заборонена цензура. Проте держава може заборонити в’їзд іноземцеві, який представляє потенційну загрозу.

У цій історії показовим є той факт, що в радикальних ісламістів дуже широка аудиторія. Захід в Ульрехті мали відвідати 7000 мусульман, які зареєструвалися та хотіли слухати Гоблоса. Також тисячі людей очікували його в Німеччині і запит мусульман на візити радикальних спікерів залишається високим.

Минулого місяця у Великій Британії на ісламській конференції виступав бангладеський проповідник Абдур Раззак бін Юсуф. Це викликало критику і стурбованість британців, які знають про його підтримку екстремізму. Проповідник називав противників шлюбів із дітьми «тваринами» та «сатаною», критикував Європу за відсутність ісламського законодавства та закликав ненавидіти євреїв та християн і вбивати тих, хто «критикує або принижує пророка Мухаммеда».

У Європі та США регулярно відбуваються масові заходи за участю найрадикальніших ісламістських спікерів. Їх релігійні наративи включають ідею трансформації західного світу до норм шаріату, впливу на політичну владу щодо підтримки мусульманських інтересів на Близькому Сході тощо. Тривалий час європейські політики ігнорували потенційні загрози від поширення радикального ісламу (а в деяких державах загрозою сприймали християн), однак протягом останніх місяців значно посилилися заходи контртерору та профілактики розповсюдження ісламського екстремізму.

Разом з цим слід зауважити, що реальна загроза полягає не просто у фізичній присутності радикальних проповідників, але у великому запиті до подібних ідеологій у неєвропейського населення Європи.