Українські представники в ООН відкидають російські звинувачення у релігійних переслідуваннях

Радник Постпредства України Наталія Мудренко в Радбезі ООН відкинула всі звинувачення та пояснила позицію держави щодо потенційної загрози для безпеки України з боку членів УПЦ (МП). Вона звернула увагу міжнародної організації на діяльність та заклики очільника російського православ’я Кирила (Гундяєва):

«Він не марнує часу на проповіді про мир і не посилається на біблійні заповіді на кшталт «не вбий», а прямо закликає до мобілізації». Далі вона нагадала про реальний стан справ з релігійною ситуацією та численні випадки насилля російської армії проти священнослужителів та руйнування храмів саме УПЦ (МП): «Нагадаю, що ці дії були вчинені проти тієї самої церкви, права якої російська делегація вдає, що захищає, зажадавши цього засідання».

Росіяни хочуть створити хибне враження, ніби Україна є державою без свободи віросповідання, а росія захищає християнський світ. На ділі це абсолютно навпаки. Навіть якщо поглянути на звіти правозахисних організацій, які згадують утиски УПЦ (МП) в Україні (наприклад, Обсерваторії з питань нетерпимості та дискримінації проти християн у Європі), то бачимо, що у їх висновках завжди йдеться і про переслідування християн на окупованих територіях та створення там просто нестерпних умов для вірян.

Від початку російського вторгнення в Україну у 2014 році агресори проводили системну політику утисків, переслідування та репресій проти всіх церков, існування яких не доповнювало концепцію «русского мира». Ці заходи варіювалися від визнання церков «небажаними» організаціями до ув’язнень і вбивства священнослужителів.

Протестанти всіх церков стали жертвами 34% випадків переслідування, які зафіксував Інститут з вивчення війни (ISW), хоча різні протестантські деномінації сукупно представляють близько 5% населення України. Також протестанти постраждали від двох третин випадків релігійних репресій в окупованому Маріуполі. Ця диспропорція вказує на цілеспрямовану політику релігійної нетерпимості. На жаль, це недостатньо висвітлено організаціями, які називають себе правозахисними.

На контрольованих росією територіях майже всі церкви (від православних і протестантських до свідків Єгови) терплять утиски. Надзвичайна увага світу до конфронтації між українською владою та УПЦ на тлі ігнорування системних переслідувань християн на окупованих територіях виглядають досить лицемірно та однобоко. Разом з цим питання релігійної свободи є дуже важливим для репутації України і в цих умовах потрібно докладати максимум зусиль для висвітлення правди про суть конфлікту з УПЦ (МП) та правди про реальну свободу віросповідання в Україні.