16 серпня натовп із сотень пакистанців-мусульман напали на поселення християн та церкви у східному районі Фейсалабада. Як повідомляє BBC, група осіб підпалила щонайменше п’ять храмів, а потім пішли грабувати будинки. Агресивні мусульмани спалили десятки помешкань християн, а останні мали втікати з поселення. Поліція за цим просто спостерігала.
Начальник поліції провінції Пенджаб Усман Анвар пояснив невтручання правоохоронців тим, що вони «не хочуть нагнітати напругу». У регіоні на тиждень заборонили всі масові зібрання. Влада Пакистану розпочала розслідування та заарештувала щонайменше 146 осіб вже після злочинів, однак не відомо, чи отримають погромники реальні покарання.
Місцева християнка Абранур дала коментар Християнам для України. Вона розповіла, що бути послідовником Христа в Пакистані — це «перебувати в постійному страху, тому що будь-хто може висунути проти вас неправдиві звинувачення в богохульстві, щоб задовольнити свої особисті образи, і мусульманин-екстреміст буквально спалить вас живцем, не замислюючись».
Пакистанські християни, які втекли від погромників.
Приводом до цього випадку насилля у Пакистані стало поширення повідомлення у соціальних мережах серед місцевих мусульман про буцімто неповажне поводження християн із Кораном. Річ у тім, що місцева влада повідомила, що біля християнської громади були знайдені вирвані сторінки Корану з блюзнірським змістом, нібито нашкрябаним на них червоним маркером. Сам зміст цієї чутки мав би викликати скептицизм, адже навіщо переслідуваній релігійній меншині здійснювати таку провокацію, проте радикальні мусульмани не зацікавлені в пошуку правди, а готові відразу вчиняти насилля.
Наслідки спалення церкви в Джаранвалі.
Абранур говорить, що це не унікальна поодинока історія: «Як і раніше, вони завжди висувають неправдиві звинувачення в богохульстві та роблять подібні речі. Сумна частина полягає в тому, що лише один із 100 випадків привертає увагу міжнародних ЗМІ, решта залишаються нерозказаними». Проте навіть коли міжнародні організації та громадськість за межами Пакистану дізнаються про подібні трагедії, це ще не означає, що християни отримають реальну допомогу.
За словами Абранур, проблема полягає в тому, що «міжнародні спільноти надсилають допомогу через кілька відомих корумпованих організацій і деномінацій у Пакистані. Вони вдають, що допомагають християнам, але в більшості випадків з’їдають ці кошти, тому повинна бути якась система, щоб допомога могла надаватися безпосередньо постраждалим людям. Ми миємо постаратись забезпечити постраждалих їжею та одягом і молитися за них».
Реалії життя мільйонів християн у світі дуже складні. Не лише в Пакистані, але й в десятках інших країн послідовники Ісуса регулярно зіштовхуються зі смертельними небезпеками через свою віру.
Більшість християн в Україні мають свободу вільно проводити богослужіння та євангелізувати, проте навіть у нашій державі на окупованих територіях тривають гоніння на протестантів, католиків і православних, які не підпорядковуються РПЦ. Ніколи не можна залишатися байдужими до долі наших братів і сестер, але молитися і по змозі допомагати вистояти в час переслідувань
