Китайський комуністичний уряд продовжує інтегрувати Гонконг, а тепер справа дійшла і до церкви. 18 травня з материкового Китаю до автономії прибули президент Китайської християнської ради Ву Вей та протестантський пастор Церкви Трійці Сюй Сяохун з метою проведення роз’яснювальної роботи із гонконзьким духівництвом та проведення «Семінарів з китаїзації християнства».
«Китаїзація» або «Сінізація» церкви — це поступове включення ідеології правлячої Компартії Китаю у принципи роботи й віровчення церков. Ідеологія партії тут відіграє ключову роль, адже поняття «китаїзації» означає не просто інтеграцію християнства та традиційної китайської культури, а саме підпорядкування партії.
Під час офіційних заходів та семінарів гості із материкового Китаю намагалися переконати священослужителів і пасторія церков Гонконгу в необхідності «китаїзації» церкви та набуття легальної діяльності. Сюй Сяохун зазначив, що «майбутнім напрямком є китайізація богословської думки та краща діяльність церкви в контексті соціалістичного суспільства для вшанування Бога та користі людям». Таким чином через священнослужителів, які вже пішли на співпрацю з владою, китайські комуністи намагаються забезпечити або примусити до лояльності тих церковних діячів, які звикли служити без втручання уряду.
Населення Гонконгу здебільшого не поділяє цінності та методи роботи китайських комуністів, про що свідчили багатомільйонні вуличні виступи у 2019 році. Однак придушення протестів і обмежувальні заходи під час пандемії унеможливили активну боротьбу за право проводити самостійну політику. Пекін нав’язав Гонконгу свій політичний порядок денний та ввів суттєві обмеження для свободи бути обраним в автономії.
Процес «китаїзації» церкви набув широкого поширення на материковому Китаї у 2019-2021 роках, коли чиновники надавали легальний статус лише тим церквам, які відповідатимуть китайській пропаганді. Вона є однією з репресивних політик, які комуністичний режим використовує для суворого контролю та моніторингу релігійних груп, тому уряд переслідує неофіційні релігійні спільноти, бо вони не пройшли цей процес інтеграції з політикою партії.
«Китаїзації» церкви також означає зменшення або взагалі усунення публічної демонстрації християнських символів та зміну класичного трактування Біблії на вимогу потреб соціалістичного суспільства. Для Компартії церква несе загрозу і як релігійний інститут, і як певний центр західних ідей, тому очевидно, що боротьба довкола статусу і діяльності церков буде загострюватися.
