7 березня, відбулися дві діаметрально протилежні події, котрі ілюструють, в яких різних світах живуть деякі українці. Сьогодні народний депутат від «Голосу» Інна Совсун зареєструвала законопроект про легалізацію так званих цивільних партнерств для одностатевих пар. Цього ж дня відбулася поховальна церемонія чотирьох загиблих українських бійців, які виконували спеціальні завдання на території Брянської області і які багато років присвятили активізму, спрямованому проти ЛГБТ-пропаганди.
Біля Михайлівського собору об 11 ранку розпочалася поховальна процесія. Сьогодні в останню путь відправилися українські воїни Юрій Горовець «Святоша», Максим Михайлов «Непийпиво», Богдан Лягов «Аполлон» і Тарас Карпюк «Тарасій». Росіяни вбили їх на Різдво. На Михайлівській площі зібралися рідні, друзі, бойові побратими загиблих та просто небайдужі люди, які прийшля вшанувати їх пам’ять.
Поховальна церемонія на Михайлівській площі.
Святоша, Непийпиво і Тарасій багато років брали активну участь в українському політичному житті, включно із Революцією гідності, а також були постійними учасниками акцій проти розбещення нації через пропаганду ЛГБТ, гендерну ідеологію та фемінізм. Всі загиблі були християнами.
У другій половині дня в інфопросторі з’являється досить епатажна новина: Інна Совсун зареєструвала законопроект про цивільні партнерства. Вона пропонує створити новий інститут «цивільного партнерства», який названий сімейним союзом (!) та матиме правові наслідки, подібні до сімейних. Таким чином, вона пропонує державі визнавати гомосексуалістів як сім’ю, хоча світова практика показує, що запровадження партнерств є лише етапом на шляху до визнання одностатевих шлюбів.
Гомосексуальний порядок денний Совсун протиставляє «pociйським скрєпам і совковому світогляду», тим самим прирівнюючи противників гомосексуалізму до проросійських елементів. Це далеко не перша маніпуляція депутата, адже свою пропозицію надати державне визнання гомосексуальним союзам вона ототожнює із турботою про армію, мовляв, якщо навіть мізерна кількість гомосексуалістів є у Збройних Силах, то держава має виконувати вимоги ЛГБТ.
Інна Совсун і раніше виступала противником сімейних цінностей, зокрема брала участь у столичних гей-парадах. У Верховній Раді вона підтримувала різноманітні законопроекти на підтримку фемінізму, гомосексуалізму, включно із сумнозвісною Стамбульською конвенцією.
Інна Совсун бере участь у гей-параді. Київ, вересень 2021 року.
Цього ж самого дня, на підтримку одностатевих партнерств висловилася і заступник міністра юстиції України Валерія Коломієць, яка опублікувала на Українській правді відповідну статтю. «Саме наше міністерство має подати законопроект про реєстровані цивільні партнерства до Парламенту цього року. Ми над ним працюємо, маємо розуміння, що і чому ми пишемо, яку філософію та смисли вкладаємо в текст та на які проміжні результати орієнтуємось». Поясеюючи, чому наразі неможливо легалізувати саме одностатеві шлюби, вона назвала наявне чітке визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки «застарілою парадигмою», яку потрібно змінювати поступово.
Серед загиблих в ході російської агресії чимало не просто противників ЛГБТ, але активних учасників заходів, спрямованих на спротив шкідливій гендерній ідеології та на захист сімейних цінностей. Це і чотири герої, яких поховали сьогодні, і представники інших організацій та конфесій, які обороняли нашу країну з перших днів повномасштабного вторгнення. Наприклад, 6 березня 2022 року, обороняючи Київщину, загинув Кирило Бабенцов, який брав участь у різних анти-ЛГБТ заходах. 27 березня 2022 року на північних підступах до Харкова загинув Григорій Тарасенко, очільник «Фрайкору» та один з лідерів спротиву пропаганді гомосексуалізму в Харкові.
Як бачимо, доки одні гинуть за майбутнє України, інші намагаються це майбутнє присвоїти. Надмірна медійна увага до гомосексуалістів у армії (яких дійсно мізерна кількість, у порівнянні із противниками ЛГБТ) є свідчення штучного проштовхування інтересів антихристиянських груп та маніпуляцією на темі патріотизму.
