Не лише мова має значення, але й література. В цьому знову переконуємося після публікації актів вилучення української літератури в період окупації Харківщини. Два документи, датовані 12 і 18 серпня, містять дані про вилучення шкільної літератури (українські підручники, художня література, посібники, методичні матеріали).
Нова гуманітарна політика в окупації включала не лише примітивне трактування подій з повторенням тез кремлівських пропагандистів, але й цілком знайому нам з історію тотальної русифікації. Росіяни принесли виключно російськомовну освіту без збереження вивчення української мови. Педагоги-колаборанти швидко списали всі українські підручники, а в російській програмі українська мова взагалі не передбачена.
Все це вкотре доводить, що для росіян гуманітарні питання в пріоритеті. Поширення імперської пропаганди і боротьба з українською мовою розпочалися відразу після окупації. Їм дуже важливо було забезпечити початок нового навчального року за російською програмою. На всіх захоплених територіях, почали формуватися педагогічні колективи з місцевих колаборантів та завезених вчителів з рф, які пройшли акредитацію в російському міносвіти.
В міру своєї недалекоглядності чи сліпої надії на російську армію деякі вчителі допустили фатальну помилку в своєму житті, співпрацюючи з окупантами. Участь педагогів-колаборантів у підготовці та початку навчання за новою програмою вартуватиме їм не лише звільнення, але й цілком реальних кримінальних проваджень.
В Ізюмі, Куп’янську, Балаклії та інших звільнених містах продовжується виявлення колаборантів. Росіяни запевняли місцеве населення, що вони тут «назавжди», але деокупація була лише справою часу. Тепер на місцевих поплічників російських агресорів чекають кримінальні справи і це має бути наукою для всіх, хто бажає служити окупанту.
На поки ще не звільнених територіях також розпочалося навчання за так званою «новою» програмою. Проте батьки не поспішають віддавати дітей до шкіл під наглядом окупантів (наприклад, на Херсонщині, в школах буквально присутні бійці росгвардії). Українські сім’ї шукають альтергативні шляхи здобуття освіти, включно із дистанційною українською освітою.
