2 серпня президент Володимир Зеленський відповів на петицію про легалізацію одностатевих шлюбів. Він зазначає, що в 51 статті Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, водночас пообіцявши легалізацію так званих «партнерств».
«Уряд напрацьовував варіанти рішень стосовно легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства у рамках роботи з утвердження та забезпечення прав і свобод людини», — зазначено на сайті президента. Тут він посилається на урядову програму, яка передбачала створення інституції одностатеві партнерства, проте реалізація такої реформи завжди виглядала як рішення, що викличе суспільне збурення.
Дуже тривожною є сама риторика президента. Причиною неможливості зараз легалізувати одностатеві шлюби Зеленський зазначає не абсурдність такої пропозиції чи аморальність певного способу життя, а лише неможливість змінювати Конституцію під час воєнного стану. Жодного заперечення допустимості гомосексуальних шлюбів в Україні чи посилання на українські традиції і моральні норми у відповіді президента не було. З цього можна зробити висновок, що за відсутності даного обмеження президент допускає зміну 51 статті Основного Закону.
У відповіді президент ніяк не зазначає захист чи згоду із чинним визначенням шлюбу в Конституції. Також бачимо, що влада тлумачить права людини через призму меншин і «прав ЛГБТ». Все це свідчать про їх прихильність до лівого порядку денного, що абсолютно не виправдано, враховуючи історичний досвід і кількість та масштаби викликів для України.
Сама ініціатива створення петиції за легалізацію одностатевих шдюбів є шкідливою і недоречною під час війни. Але найбільш віроломними є пріоритети прихильників ЛГБТ, які намагаються використати кризовий час для юридичного закріплення суперечливих явищ, котрі за інших обставин викликали б великий резонанс в суспільства.
«У сучасному світі рівень демократичності суспільства вимірюється у тому числі через політику держави», — йдеться у відповіді президента на петицію і з цим важко не погодитися. Проте розширення можливостей для нормалізації і підтримки деструктивного способу життя меншості не має нічого спільного з демократією. Ба більше, ми вже бачили командно-директивне голосування за ратифікацію Стамбульської конвенції (коли депутати відкинули змістовні заперечення місцевих рад та громадських організацій, щоб догодити меншинам і деяким західним політикам).
Використання воєнного часу для швидкого ухвалення непопулярних рішень (тим паче не пов’язаних з обороноздатністю) — це не лише зневага до демократії, але й відверте шкідництво. Війна мала б актуалізувати питання здорового суспільства, здатного адекватно відповідати на виклики (покращення демографії, патріотичне виховання), проте наразі бачимо стурбованість абсолютно другорядними питаннями, чи просто лобіюванням шкідливих ініціатив (велику популярність отримали петиції за легалізацію порно, збереження легальності абортів, за зведення пам’ятника порноактору тощо). Все це свідчить про нездоровий моральний стан суспільства.
Посилання на відповідь президента:
https://petition.president.gov.ua/petition/144562
