Польський лівий опозиціонер Роберт Бєдронь закликав українську владу дозволити виїхати з країни «всім трансгендерним особам призовного віку, стать яких в документах зазначена як чоловіча». Політик вимагає від Києва виконати ухвалену наприкінці квітня резолюцію Європарламенту, в якій європейські депутати закликали Україну змінити свою позицію щодо так званих «трансгендерів» з чоловічими паспортами.
Також Бєдронь докорив Києву, що транс-українці мають «проблему з доступом до гормонального лікування для людей, які змінюють стать» і висловив сподівання, що Володимир Зеленський саме під час війни (!) «зверне особливу увагу на права трансгендерних жінок» чоловіків, які називають себе жінками.
Роберт Бєдронь очолює в Європарламенті комітет з прав жінок і рівності. Традиційно для лівих політиків він звертає увагу, найперше, на питання ЛГБТ і абортів, докоряючи як українській, так і польській владі в недостатній підтримці цих явищ. Політик прямо зазначає, що саме такі питання нібито формують «європейські цінності» і мають бути в пріоритеті для нашої держави. «Українська влада вже має почати впроваджувати європейські стандарти, наприклад, у сфері захисту меншин», — заявив він.
Ця заява з боку польської опозиції є безпрецедентною і обурливою. По-перше, ліві втручаються у внутрішні справи України та закликають владу ухвалювати рішення, які суперечать інтересам українського народу і нашим традиціям. По-друге, вимога змінити правила виїзду за кордон несе загрозу нашій обороноздатності, адже де-факто будь-який чоловік може назвати себе трансгендером (бо визнання цього статусу лівими базується на суб’єктивних відчуттях).
Якщо поглянути на заяву Бєдроня через призму контексту часу, то стане очевидною спроба підняти тему сексуальних меншин з початком так званого «місяця гордості» (червня), що знову доводить цинічність польської опозиції щодо становища України. Навіть на тлі війни вони намагаються проштовхувати важливу для лівих тему меншин, коли українці зазнають буквально геноциду.
Абсолютно інакше діє польська влада на чолі з президентом Анджеєм Дудою. Саме консервативна більшість стала справжньою підтримкою для України й послідовно підтримує наші європейські прагнення (як до російського вторгнення, так і після). Все це має підштовхнути українців до переоцінки реальних союзників у світі та пам’ятати, хто і з якими цінностями подав нам руку допомоги, а хто заважав, критикував і шкодив.
В контексті війни в Україні та польської внутрішньополітичної боротьби варто згадати і анонс «Київ Прайду» щодо участі українців у так званому «прайді» Варшави. Цей захід очевидно несе опозиційні настрої та направлений проти консервативних християнських цінностей, довкола яких вибудовує свою політику правляча партія «Право і Справедливість». Сьогодні для всіх українців важливо чітко заявити, що надання варшавському гей-параду української тематики є брутальною провокацією, яка лише зашкодить добрим польсько-українським стосункам.
