18 травня 1944 року розпочалася примусова депортація кримськотатарського народу— акт геноциду, вчиненого радянською владою. Нині росія повторює цей ганебний досвід у війні з Україною.
Після нацистської окупації повернулася радянська із новими репресіями і геноцидом. Депортації передувала постанова від 11 травня, в якій причиною примусового вивезення кримських татар був вказаний «масовий колабораціонізм». Подібно до російської пропаганди радянська звинуватила цілий народ в підтримці нацистів, чим виправдовувала «спецоперацію» по депортації татарського народу з Криму до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану, Марійської АРСР, на Урал.
Перша хвиля примусового виведення тривала до 20 травня, а вже на початок червня комуністи депортували сотні тисяч татар. За офіційними даними, тоді було вивезено майже 200 тисяч людей, а, згідно з висновками альтернативного підрахунку, — понад 420 тисяч. Майже половина з них загинули у нових спецпоселеннях вже у перші роки внаслідок тяжкої примусової роботи на шахтах, від недоїдання, хвороб і антисанітарії.
Окрім власне депортації радянська влада вжила заходів для обмеження кримськотатарської мови, спотворення історії Криму, зміни назв топонімів та формування образу зрадника для цілого народу. Багато десятиліть кримські татари жили в приниженні на чужині, а їх трагедія замовчувалася. Лише наприкінці Перебудови в них з’явилася можливість повернення на батьківщину.
Непокаране зло повертається і сьогодні кремль чинить аналогічні злочини. На окупованих територіях росіяни створюють фільтраційні табори і примушують місцеве населення втікати від війни лише на схід. За два місяці понад мільйон українців (серед яких близько 200 тисяч дітей) примусово вивезені на територію росії і їхня подальша доля залишається невідомою
В 2014 році тисячі кримських татар знову втратили свою батьківщину, але маємо надію, що і вони, і депортовані українці обов’язково повернуться додому, на територію деокупованої і цілісної України в її законних кордонах.
