Європейська комісія розробляє інструкції для продовження закупівлі російського газу (зокрема в рублях), попри запроваджені санкції. У п’ятницю виконавчий орган ЄС підготував план для роботи європейських компаній, яким дозволять відкривати рахунки в Газпромбанку для оплати газових рахунків, «не порушуючи санкції, накладені після російського вторгнення».
Експорт газу й нафти є важливими факторами наповнення російського бюджету (а отже фінансування армії агресора). Це давно відомо і роками кремль вибудовував систему залежності держав ЄС від своїх енергоресурсів. Цього місяця низка західних компаній-посередників зобов’язані здійснити оплату за російський газ, але не можуть зробити це через санкції (зокрема обмеження для російських банків). В цих обставинах європейські чиновники з одного боку жваво обговорюють шляхи обмеження торгівлі нафтою та введення додаткових санкцій, а з іншого — шукають спосіб обійти власні заборони.
У квітні Москва перекрила газові крани Польщі та Болгарії, бо ці країни ще в березні були визнані «недружніми» і відмовилися оплачувати свої рахунки в рублях, а не в євро чи доларах, як зазначено в їхніх контрактах. Минулого тижня прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі заявив, що європейські компанії зможуть платити за газ рублями, не порушуючи санкцій. Цю позицію підтримали Німеччина, Франція та Угорщина, натомість Нідерланди і Польща таку пропозицію засудили.
Проблемність газового й нафтового питання полягає не лише в шантажі москви, але насамперед в неготовності багатьох країн ЄС до швидкого переналаштування власної економіки після введення санкцій. У 2021 році на росію припадало близько 45% загального імпорту газу в Європу. Після восьми років агресії проти України та місяців наростання загрози вторгнення, більшість європейських держав зробили рівно нічого для припинення чи бодай зменшення енергетичної залежності. Ба більше, до 24 лютого Німеччина була ключовим партнером росії у будівництві газопроводу в обхід України.
За останні два десятиліття було достатньо приводів напрацювання планів поступової відмови від російських енергоресурсів, проте ніхто не поспішав це робити. Нинішня ситуація пошуку балансу між репутацією і енергозалежністю має пояснення в очікуваннях деяких країн на можливість не вводити санкції.
Наприклад, Німеччина очікувала, що росія не відмовиться від планів експансії, але не очікувала, що український спротив буде тривалим і таким успішним. За сценарієм «взяття України за три дні» німецькі політики шукали б можливості для співпраці з новою проросійською владою, а не введення санкцій і це найбільш ймовірне пояснення неготовності повноцінно утримувати санкції чи обрізати надходження в російський бюджет.
Коли ЄС вводить санкції, а потім шукає шляхи їх обходу, то це виглядає як фальшива гра для збереження обличчя, але суть залишається жахливо цинічною. Дієві антиросійські санкції — це не подарунок для України, а обов’язок всього цивілізованого світу, бо коли одна держава чинить геноцид, то будь-які виправдання з опорою на економічну доцільність є співучастю в злочині.
