Папа Римський Франциск знову відзначився заявою, яка дискредитує церкву і знецінює морально-етичні основи християнства. 9 травня він дав мініінтерв’ю для отця-єзуїта Джеймса Мартіна, який співпрацює з так званими «ЛГБТ-католиками».
На запитання «що найважливіше знати про Бога для ЛГБТ-людей?» понтифік відповів так: «Бог є Батько, і Він не відрікається від своїх дітей. А «стиль» Бога — це близькість, милосердя і ніжність. На цьому шляху ви знайдете Бога». Здавалося б правильні слова, проте відповідь Франциска нормалізує наявну ситуацію, ніби для «ЛГБТ-католиків» прийнятно залишатися в їх статусі.
Прихильник Франциска може стверджувати, що папу знову «неправильно зрозуміли» і він нічого хибного не сказав, бо християни дійсно мають бути відкритими і готовими нести добру звістку всім групам населення. Однак тут для збереження християнської істини необхідне насамперед втішення з уст Папи Римського та надія, що і ЛГБТ-люди можуть знайти в церкві не лише комфортне середовище, а, найперше, звільнення від гріхів.
В контексті місця гомосексуальних людей в церкві, Папа Римський запропонував читати Діяння святих Апостолів, щоб побачити образ живої церкви. Дуже добра пропозиція, але ця книга описує церкву як людей, що пережили духовне народження і відкинули старе життя (а доля лукавих яскраво представлена на прикладі Ананія і Сапфіри). Христос і Його учні проповідували багатьом грішним людям, вони не обирали свою аудиторію за класовим чи іншим принципом. Але цінність і унікальність Євангелія полягала в тому, що ці люди отримували шанс на нове життя, відкидання гріхів, на переміну і духовне відродження.
У підсумку Папа закликав ЛГБТ-людей розглядати негативний досвід у церкві не як неприйняття інституцією, а як неприємні зустрічі з конкретними людьми. Дуже сумнівне твердження, адже визначення гомосексуального способу життя гріховним також є «неприємним досвідом». Також подібні заяви понтифіка буквально є публічним відкиданням позиції консервативних католиків, які всього лише зберігають традиційну позицію Церкви.
Чи може бути частиною Церкви Христової людина, яка не лише має сексуальні гріхи, але через них визначає свою ідентичність? Питання риторичне. Відомо, що в Католицькій Церкві давно існує ЛГБТ-лобі, але за останні роки воно стає потужнішим і впливовішим. Особливо це помітно серед німецького католицького духівництва, яке відкрито підтримує ЛГБТ і не отримує належної оцінки з Ватикану
