За декомунізацією прийшла дерусифікація

April 11, 2022 \ updated February 22, 2024

В 2015 році Україна успішно стала на шлях декомунізації, а нинішня війна актуалізувала потребу позбутися також російського імперського спадку. Дерусифікація вже набирає обертів і маємо позитивні приклади із різних куточків України.

7 квітня в Мукачеві (Закарпаття) місцева влада дала дозвіл на знесення пам’ятника російському поету Олександру Пушкіну. 9 квітня в Тернополі також за наказом мера Сергія Надала демонтовано пам’ятник Пушкіну. Міський голова заявив, що «після звірств Росії в Україні, в Тернополі немає більше місця російським і радянським пам’ятникам».

Раніше, наприкінці березня, в Ужгороді активісти демонтували меморіальну плиту, встановлену до 300-річчя «возз’єднання» України та Росії, а Дніпрі місцева влада розгляне перейменування 130 вулиць, названих іменами російських діячів. В столиці також дедалі гучніше лунають пропозиції позбутися буквально всього, що пов’язано з російським пануванням.

Вже зазнав змін столичний пам’ятник містам-героям Другої світової війни (поблизу метро Шулявська). Замість назв російських та білоруських міст там з’явилися українські, які найбільше постраждали від російської агресії: Харків, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Волноваха, Охтирка, Буча, Ірпінь, Гостомель та Маріуполь.

Особливо токсичними залишаються пам’ятки і назви, присвячені «російсько-українській дружбі». 8 квітня начальник Київського метрополітену закликав перейменувати п’ять станцій метро («Площа Льва Толстого», «Берестейська», «Мінська», «Героїв Дніпра» і звісно ж «Дружби народів»). Очевидно, після війни сумнозвісну композицію з однойменною аркою в центрі Києва також демонтують.

Вочевидь, це лише початок і дерусифікація відбуватиметься надалі. Настане день, коли сліди російського панування залишаться трагічною сторінкою в історії, а не величавими пам’ятниками і назвами вулиць. Українці поступово усвідомлюють аморальність присутності в нашому публічному просторі будь-чого, що прославляє росію.

Ми багато років чули про «велику російську культуру», яку не можна чіпати, про повагу до російських діячів, які засновували чи розбудовували міста (а насправді зміцнювали імперські позиції росії). Сьогодні всі ці сентименти остаточно втратили сенс, бо російські бомби летять на наші міста, а російські солдати катують і масово винищують українців.