Вже минув рік, як білоруська влада позбавила мінську євангельську церкву приміщення, де християни багато років збиралися на богослужіння. Церкві «Нове життя» 30 років (заснована у 1992-му), а боротьба за церковну власність триває понад 15 років.
В середині 2000-х скандал довкола посягань влади на протестантську громаду досяг навіть міжнародного рівня. Тоді віряни оголосили піст-голодування, щоб не допустити виселення, і під тиском місцевих активістів та міжнародної спільноти на деякий час церкві дали спокій. Але стійкість християн і готовність до боротьби з місцевою владою за приміщення стала приводом до переслідування і тиску на вірян з боку силових структур, бо авторитарний режим в Білорусі не передбачає поступок перед громадською непокорою чи навіть мирним спротивом у формі посту.
Спроби влади відібрати територію поновилися у 2019 році, але остаточний вердикт звільнити приміщення був винесений наприкінці 2020-го. Після низки попереджень та погроз влада вдалася до силових методів. Рік тому міліція увірвалася в будівлю церкви, були зрізані замки, а самих вірян вигнали з приміщення і позбавили місця для поклоніння Богу.
Конфіскація будівлі не стала приводом до розпаду церкви. Протягом всього року віряни систематично збиралися на майданчику біля відібраної будівлі та проводили богослужіння просто неба. Ані спека, ані мороз не зупинили христових вірних і це чудовий приклад для всіх нас, як складні обставини згуртовують церкву. #Церковьбезстен — під таким хештегом віруючі продовжують поширювати інформацію про діяльність церкви і демонструють той факт, що беззаконня і віроломність влади не зупинили богослужіння.
За рік після конфіскації будівлі білоруські християни провели 52 богослужіння, а 17 лютого 2022 року також провели зібрання з нагадуванням про несправедливість дій влади. Того ж дня пастор церкви «Нове життя» Вячеслав Гончаренко звернувся до вірян зі словами: «Цілий рік ми проводили збори на стоянці, стояли в різні часи, в холод і спеку, але ми не пішли з цього місця. Ми молилися за Білорусь, за зміни на краще, що Бог обіцяв».
Приклад церкви «Нове життя» нагадує нам про суть авторитарних режимів і їх тотальну зневагу до свободи віросповідання, без якої не буває демократії. Християни в Білорусі та Росії зазнають системних утисків, формальних і неформальних обмежень через їх віру.
Цей та інші приклади порушення релігійних прав спонукають нас до молитви за братів і сестер, які страждають за віру, та звільнення пригноблених народів, що перебувають під владою авторитарних режимів. Обмеженість маневрів у боротьбі за релігійні права також нагадує про унікальні привілеї, які християни мають в Україні та важливість відстоювання наших національних інтересів, адже від цього залежить і свобода для християн.
