Минулого місяця ЄС направив у Люксембурзький суд прохання накласти щоденний штраф на Польщу. Вчора, 27 жовтня, суд постановив, що штраф потрібно сплачувати щоденно доти, доки Польща або не призупинить роботу судової палати, або до остаточного рішення щодо її майбутнього (щодня по 1 мільйону євро).
Європейські чиновники вимагають від польського уряду скасувати судову реформу (можливість перегляду рішення судів через спеціальну судову палату). Наразі Верховний суд вже припинив планування нових справ для розгляду в палаті, але продовжив розгляд справ, які вже заплановані. Брюссель вимагає негайної ліквідації палати та відмовитися від переваги національного законодавства над законами ЄС.
Сьогодні ЄС вимагає не просто факту скасування роботи вищої палати, але послуху і абсолютної системи підзвітності. Одним із важливих факторів у суперечці між ЄС та Польщею є те, що Європейська комісія ще не схвалила 57 мільярдів євро — призначені Польщі кошти для відновлення економіки після пандемії Covid-19, і може не зробити цього, доки судовий спір не буде вирішено.
В ході вже тривалого конфлікту зростає небезпека вибудовування механізму санкції (штрафів, економічних та політичних обмежень). Брюссельські чиновники готові піти на всі кроки для контролю внутрішньої політики членів ЄС. Це розгортання небезпечне не лише в контексті втручання Брюсселю в організацію польської судової системи (без об’єктивних доказів загроз від вищої судової комісії), але створення механізму аналогічного впливу по будь-якому питанню, яке європейські чиновники визнають «порушенням принципів ЄС». Проблема стоїть особливо гостро, якщо згадати інші конфлікти (ЛГБТ, аборти, сексуальна освіта, радикальні екологічні заходи, міграція тощо).
«Ви не можете забрати всі гроші в кишеню, але відмовитися від цінностей», – сказав прем’єр-міністр Бельгії Александр де Кру і це дуже вірні слова. Але перш ніж звинувачувати Польщу, мейнстримні політики ЄС мали б поглянути на власну історію зради цінностей. Європейський Союз будувався на християнському і демократичному фундаменті як об’єднання незалежних держав, зв’язки між якими мають зробити Європу успішною. Але сучасний ЄС більше схожий на бюрократичну структуру, яка лише поглинає суверенітети і руйнує традиції.
Ми бачимо цю тенденцію давно: еліта так званих «поміркованих» політиків тисне на держави з традиційною для Європи християнською культурою та цінністю незалежності з метою уніфікації всього Союзу. Єдина позиція щодо екології, єдиний погляд на демократію, спільність міграційної політики та недопущення заперечень прогресивізму — саме цей вектор домінує за останні 5-7 років.
Все це робить Європу слабкою, адже чи не їх віроломство вже похитнуло Європейський Союз після Брекзиту, чи не їх ліберльна міграційна політика вбиває національну державу і чи не закриті очі на масові проривання кордону несуть більшу загрозу верховенству права, ніж судова палата в Польщі?
Конфлікт Варшави і Брюсселя — це не просто дискусія чи тимчасові непорозуміння, а глобальний прецедент, який покаже чи є місце національній державі в сучасному світі. Особлива пильність не завадить державам, які асоційовані з ЄС і також включені до механізмів підзвітності і допуску втручання у свою внутрішню політику.
