В Сполучених Штатах розгортається протистояння між батьками учнів з одного боку та шкільними радами і місцевою владою з іншого. Причиною стали розбіжності щодо змісту освіти, а федеральний уряд послідовно підтримує школи та освітні департаменти в намірі організовувати суперечливу виховну роботу.
На засідання комітету Сенату міністр освіти президента Байдена Мігель Кардона сказав, що батьки не повинні бути «основним зацікавленим стороною» у навчанні своїх дітей. «Я вважаю, що батьки є важливою зацікавленою стороною, але педагоги початкової школи також мають відігравати роль у визначенні освітньої програми», — так відповів міністр на запитання сенатора Майкла Брауна щодо ієрархії впливу батьків і держави на виховання дітей.
Сучасна державна освіта в США дедалі більше зосереджується на так званому «громадянському вихованні», яке включає низку суперечливих поглядів на історію, культуру, віру й цінності американців. Освітні чиновники адміністрації Байдена намагаються протистояти спробам консервативних батьків впливати на ідейну складову і характер викладання, а тому вводять обмеження щодо впливу батьківських об’єднань на зміст освіти.
Батьки, які протестують проти критичної расової теорії та гіперсексуалізованої шкільної програми нерідко мають конфлікти з адміністраціями шкіл. 6 жовтня Міністерство юстиції США дало відповідь щодо регулювання суперечок консервативних батьків з ліберальним керівництвом шкіл. В офіційній відповіді до Національної асоціації шкільних рад генеральний прокурор Меррік Гарланд пообіцяв мобілізувати ФБР проти батьків, які активно перешкоджають викладанню критичної расової теорії в державних школах.
Державне засудження і готовність протистояти групам консервативних батьків свідчить про наміри демократів не лише перехопити ініціативу у виховному процесі, але й усунути інакомислення щодо трактування тих чи інших суспільних процесів. Вони вже залучають ФБР та Департамент боротьби з тероризмом до відстеження та усунення «загроз» від батьків, що конфліктують із шкільними радами.
В контексті зацікавленості сторін щодо вектора виховання підіймається питання і домашньої освіти. Існує безліч причин перейти на домашнє навчання, але внаслідок пандемії та деяких внутрішньоосвітніх процесів частка охочих навчатися вдома суттєво зросла.
Чимало батьків незадоволені змістом освіти, яка дедалі частіше набуває характеру пропаганди лівих ідей. В багатьох «синіх» штатах шкільні програми із сексуальною освітою, нав’язуванням ЛГБТ-культури чи критичною расовою теорією стали обов’язковими для дітей, а тому єдиною можливістю уникнути шкідливого впливу було переведення учнів на домашнє навчання.
Зростання частки дітей, які навчаються вдома з релігійних мотивів чи небажання вакцинуватися, також непокоїть чиновників з демократичного табору, адже чинна освітня система дає можливість за бажанням батьків уникнути суперечливих курсів. Вочевидь, демократи беруть приклад із освітніх традицій ХХ століття, адже визнання обов’язковою виховної складової навчання, яка суперечить цінностям сім’ї дитини – це перетворення системи освіти на елемент пропаганди в тоталітарному режимі.
