Шотландія першою у світі запровадила обов’язкову ЛГБТ-освіту в школах для дітей. Відтепер всі державні школи країни зобов’язані навчати учнів «історією руху ЛГБТКАІ+ та обговорювати питання рівності» без можливості оминути курс чи відмовитися від нього.
Це не просто історія, і навіть не додатковий факультатив. Наразі мова йде про намір держави буквально промивати мізки дітям для формування конкретного світогляду та поглядів на сексуальність і статус меншин. Під прикриттям «боротьби з булінгом» влада перетворює школи на майданчик індоктринації, без права батьків вплинути на програму і навчальні матеріали.
Програма нового курсу формувалася із залученням не лише вчителів, але насамперед представників ЛГБТ-організацій, які створюють дискурс і готують матеріали на свій розсуд. Чи залучили до цього процесу представників церков або громадських організацій з протилежними позиціями? Ні, бо чинна шотландська влада не визнає права мати іншу позицію. Ба більше, новий предмет має на меті «перевиховувати» і формувати нові цінності.
Показово, що включення такого скандального курсу відбулося демонстративно і з вітаннями від топполітиків. Заступник першого міністра та секретар освіти Джон Свінні, високо оцінив дану ініціативу: «Шотландія вже вважається однією з найбільш прогресивних країн Європи щодо рівності ЛГБТІ. Я радий оголосити, що ми станемо першою країною у світі, яка включить інклюзивну освіту ЛГБТІ до навчальної програми».
Аналогічні вітання прозвучали від міністра захисту дітей Клер Хоґі: «Пишаюся тим, що Шотландія стала першою країною в світі, яка ввела в шкільну програму тему інклюзивності та ЛГБТ+. Запуск цього новаторського набору ресурсів для шкіл — це ще один крок уперед , щоб наша навчальна програма була такою ж різноманітною, як і молодь, що навчається в школах». Про порушення прав учнів із консервативних сімей чи включення їх інтересів пані міністр не сказала нічого.
Приклад Шотландії – це симптом як морального занепаду, так і кризи демократії. Коли влада не дає громадянам вибору щодо неприйняття конкретної ідеології, то чим цей підхід відрізняється від авторитарних і тоталітарних урядів? Прийняти певну позицію або бути відкинутим (неосвіченим, не мати заліку) – це вибір без вибору, на який політики штовхають не просто своїх громадян, а дітей, чиї життєві орієнтири і цінності лише формуються. Навіть у Радянському Союзі, де була тотальна ідеологічна обробка молоді, окремі курси марксизму-ленінізму входили тільки в програму вищої освіти.
Ми майже звикли чути приголомшливі новини про моральний занепад інших країн (хоча самі часто не кращі) або про божевільні закони, які ухвалюються мало не щороку, то навіщо знову і знову поринати в чергові факти занепаду? Скандальні, тривожні, приголомшливі новини про ЛГБТ-пропаганду і переслідування незгідних з нею – це майбутнє кожної країни, яка допустить розгортання даного руху і не дасть належної відповіді.
Із законів про «недискримінацію» чи захист від «злочинів ненависті» починається ціла низка реформ і заходів для реалізації ЛГБТ-порядку денного. Вони повторюються в кожній країні з майже однаковими формулюваннями та аргументами і Україна тут не виключення. Ми вже маємо проблему привілеїв для сексуальних меншин з боку уряду та правоохоронців (задля так званих «прайдів» порушуються права звичайних громадян), однак, як свідчить досвід інших країн, це не фінал, а лише початок.
