Невеликий крок вліво: в Німеччині відбулися парламентські вибори

Фаворитом цих виборів стали соціал-демократи (CPD). Яким вдалося обігнати навіть багаторічного лідера християнських демократів (CDU).

Наразі точно невідомо, якою буде коаліція, але є три сценарії можливого:

1. Соціал-демократи + християнські демократи (як і попередня, але з домінуванням соціалістів)
2. Соціал-демократи + зелені + «вільні демократи»
3. Християнські демократи + зелені + «вільні демократи»

Якщо формування коаліції піде по 2 чи 3 сценарію, то буде непросто знайти компроміс між зеленими та «вільними демократами», адже вони стоять на різних позиціях в питанні економіки і державного регулювання. Якщо «вільним демократам» притаманні позиції класичного лібералізму, то зелені відходять далеко вліво як в сфері контролю над економікою (задля досягнення екологічних цілей допускають активне втручання держави у виробництво), так і в соціальних питаннях. «Зелені» є давніми послідовниками хіпі (їх засновники вийшли саме з цього середовища), а тому партія розділяє ідеї пацифізму, секуляризму, ліберальної наркополітики та гендерної теорії.

Якщо розглядати питання обрання майбутнього канцлера, то наразі найсильніші позиції у лідера соціал-демократів Олаф Шульц. Його конкурент від християнських демократів Армін Лашет має невеликі шанси на обрання. Він оголошений наступником Меркель, але ця кандидатура зовсім непопулярна ані серед виборців, ані серед можливих партнерів по коаліції.

Хоча Ангелу Меркель неодноразово критикували за зближення Німеччини з Росією, та новий уряд може бути більш зручним для Москви. По-перше, «вільні демократи» підтримують політику гальмування розширення НАТО (перед виборами їх представник заперечив можливість вступу України до альянсу). По-друге, соціал-демократи ніколи не мали жорсткої антиросійської політики, а тому не варто очікувати її, особливо коли Німеччину й Росію об’єднують чимало спільних проектів. І, по-третє, теоретичну опозицію Кремлю можуть скласти «зелені», але не варто забувати, що їх основний принцип зовнішньої політики – це пацифізм.

Німецька політика останніх десятиліть відзначається збереженням домінування центру без суттєвого пливу крайніх партій. Однак центральні та крайні в Німеччині – це не зовсім класична політична модель, бо за останні десятиліття навіть правоцентристи із табору християнських демократів поступово зрушилися вліво. Партія, яку ЗМІ охрестили праворадикалами і майже нацистами (AfD) насправді пасує задніх в міцності правих позицій на тлі інших європейських консерваторів, які в своїх країнах не є «ультраправими».

Цікавим є і розподіл голосів за віковими групами (згідно з опитуваннями і екзитполами). За зелених і вільних демократів голосує переважно молодь, а ось християнським демократам надають перевагу представники старшого віку. В перспективі це означатиме подальше падіння рейтингу CDU та зміцнення лівих екологістів та лібералів, які зберігають праві позиції лише в економічній сфері (в морально-етичних питаннях «вільні демократи» зберігають ліві позиції).