Все більше китайських релігійних лідерів зіштовхуються з тиском, арештами і ув’язненнями. Хоча комуністичний Китай ніколи не був дружнім до християнства, а положення Конституції про релігійну свободу мали радше декларативний характер, однак за останні роки тиск досяг такого рівня, якого не було з часів Мао Цзедуна.
З 2018 року політика Китаю щодо християн та загалом релігійних людей суттєво змінилася. Заборона на домашні церкви, заохочування доносів на християн, редагування Біблії, «ліцензування» церков, арешти, заборона євангелізації та навіть «табори перевиховання» (концтабори) для релігійних меншин – це неповний перелік змін, які поступово ставали звичною частиною релігійного життя в КНР.
В 2020-2021 роках суттєво посилився тиск на релігійних лідерів. Дедалі частіше можна спостерігати за судовими процесами над пасторами, священниками й дияконами. Мабуть, комуністи занадто сильно пройнялися словами «Уражу пастиря — і розсіються вівці отари». Прикладом цього є нещодавні арешти призначеного Ватиканом єпископа, священиків та семінаристів у північно-центральній частині Китаю, які шокували вірян, адже влада відкрито виступила проти права Католицької Церкви самостійно призначати клір.
21 травня, поліція заарештувала єпископа Синьсяна Джозефа Чжан Вейчжу. Днем раніше були затримані сім священиків та невизначена кількість семінаристів. Їх звинувачують у порушенні нових норм, що регулюють релігійні справи. Річ у тім, що вони проводили релігійне навчання у приміщенні покинутої фабрики, а на будь-яку релігійну діяльність передбачено дозвіл від влади. Також Джозеф Чжан Вейчжу звинувачується у виконанні обов’язків єпископа, бо його призначив Ватикан, а не місцева громада із дозволу влади, як це нині передбачено процедурою.
Не краща ситуація із лідерами протестантських церков (особливо не зареєстрованих). Пастори і лідери домашніх церков систематично стають фігурантами кримінальних справ (а під час карантинів вони є ще більш не захищеними). Останнім часом міграційні служби Південної Кореї та США дедалі частіше отримують прохання про надання притулку від цілих церков, членів яких систематично арештовують і чимало з них вже були засуджені за «незаконну релігійну діяльність».
В питанні захисту релігійних прав раніше на Китай здійснювали тиск США, але відколи адміністрація Байдена зняла пріоритетність із свободи віросповідання, то наразі Пекін не має реальних міжнародних запобіжників, які зможуть вплинути на релігійну політику країни.
Нині США намагаються налагодити стосунки із державами, з якими свого часу Дональд Трамп мав певні проблеми. Це і Китай з його комуністичною вже тоталітарною системою, і Німеччина та інші країни ЄС, які зацікавлені в побудові російського «Північного потоку». Дуже прикро, що Сполучені Штати йдуть на поступки у принципових питаннях.
