У Лютеранській церкві Сан-Франциско вперше у великій американській християнській деномінації висвятили єпископом трансґендера. Лютеранська церква — одна з двох християнських конфесій в Америці (разом із Єпископальною церквою), яка дозволяє трансгендерам бути церковними служителями.
В суботу, 8 травня, 41-річну жінку Меган Рорер, яка називає себе небінарною персоною, було обрано на шестирічний термін єпископом Сиєрського тихоокеанського синоду — асамблеї, що базується в Сакраменто і до складу якої входять близько 200 конгрегацій у Північній та Центральній Каліфорнії та на півночі Невади.
Тривалий час вона позиціювала себе як лесбійка-капелан, а після перенесення операції зі зміни статі стала визначати себе як квір-особа, вимагаючи використання до себе займенника «вони/він». Після висвячення Рорер заявила, що «хоче бути таким єпископом, який переступає будь-які перешкоди». Вже єпископ Меган Рорер переступила через біблійне вчення давно: наразі вона перебуває у гомосексуальному шлюбі з іншою жінкою і в церкві, де служить, поширює вчення про допустимість «різноманістності сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності».
Такі «служителі» як Рорер не лише хибно трактують Біблію, але повністю деформують уявлення про Бога, гріх, мораль і сутність людини. Вона багато років публічно представляє інтереси ЛГБТ-спільноти в середовищі американських лютеран. У проповідях та інтерв’ю різним виданням жінка заявляє, що робить все можливе задля поширення прогресивності в церкві, надаючи місце традиційності лише в стилі поклоніння.
Хоча для більшості християн висвячення трансґендера є неприйнятним, але окремі деномінації, нехтуючи біблійним вченням, допускають таку інклюзивність для «осучаснення церкви». Це стосується, насамперед, питань шлюбної чистоти та оцінки світських соціальних тенденцій.
Сучасна Лютеранська церква дуже далеко відійшла від принципів Реформації. У ній не лише висвячують жінок, але й схвалюють ЛГБТ-спільноту, вінчають одностатеві пари, допускають аборти та дошлюбні сексуальні відносини. Відступництво Лютеранської церкви почалося із поширення ліберальної теології і пошуку компромісів із світськими вченнями. Але час цьому вже дав оцінку: Лютеранська церква стрімко втрачає вірян. Церковні ієрархи не роблять належних висновків і знову шукають шлях поповнення християнських громад шляхом наближення вчення до світських норм, що, попри їх сподівання, аж ніяк не сприяє розширенню церкви.
Вірні християни можуть відмовитися від співпраці з такими «священниками», але основна проблема існування «прогресивних» церковних вчень у демонстрації альтернативи традиційним біблійним тлумаченням. Коли більше і більше церков приймають норми цього світу і виключають засудження гріховних практик, то це дає додатковий голос соціальним і політичним рухам, які борються проти традиційних моральних засад. В такому випадку голос церков, що сповідують класичне біблійне вчення, губиться або цілеспрямовано ігнорується на тлі ліберальних християн, яким медіа надають все більше репрезентативності.
