Конфлікт між наукою і постмодернізмом мав статися, і доволі очікувано це відбулося на ґрунті меншин і почуттів. Відомий англійський біолог і популяризатор атеїзму Річард Докінз потрапив у немилість до прогресивної спільноти, отримавши шквал критики за заперечення основ гендерної теорії.
У 2021 році особливо пильні ліві активісти відмітили давній твіт Докінза 2015 року. Тоді він написав: «Деякі чоловіки вважають за краще ідентифікувати себе як жінок, а деякі жінки – як чоловіків. Ви будете піддані жорсткій критиці, якщо ви будете заперечувати, що вони є тими, ким себе називають». Обережна спроба піддати критиці щораз популярнішу культуру «скасування» стала приводом скасувати самого Докінза. І навіть його багаторічна боротьба із християнством йому не допомогла.
Докінза звинуватили в тому, що він «прикриваючись науковим дискурсом, принижує маргіналізовані групи». Це стало причиною позбавлення його звання «Гуманіст року», яку щороку роздає Американська гуманістична асоціація (АНА).
Що тут не так? Ліві блогери та активісти сприйняли слова вченого як неприпустиму образу транс-спільноти. Річ у тім, що «правильне» на їх думку трактування гендеру не має нічого спільного із біологічною статтю, а тим паче, бінарним поділом на чоловіків і жінок (так, тепер вони і стать називають спектром). Однієї заяви про небінарну ідентифікацію тепер достатньо, щоб людину почали називати, (не треба) згідно з її самоідентифікацією (навіть без операції чи відповідного зовнішнього вигляду).
Ця ситуація показує нам справжні масштаби культури «скасування». Прогресивісти готові відмовитися від своїх ікон, якщо котрась з них буде викрита у вільнодумстві. Питання трансгендеризму залишається одним з найбільш суперечливих і чи не найкраще демонструє конфлікт лівої ідеології та здорового глузду.
Світ вже давно перейшов межу раціоналізму. Вирощена гуманістами-секуляристами ідея про абсолют розуму тріщить по швах, коли в конфлікт вступають нові ідеї, побудовані на почуттях, а не фактах. Модернізм з його людиноцентризмом і позитивізмом вичерпав себе ще в середині ХХ століття та увійшов в етап розкладання, який ми знаємо як постмодернізм.
В теперішню епоху стало популярним кожному мати свою «правду» та заперечувати стандарти й абсолюти. Яку роль в цьому хаосі відведено науці і матеріалістичному раціоналізму? Об’єктивна біологія стає ще одним фактором пригнічення, а так звані «гендерні дослідження» отримують авторитетність наукових дисциплін.
Множинність правди насправді не передбачає плюралізму, а толерантність працює тільки в один бік. Здоровий глузд стає ознакою авторитарності, факти вже затьмарені почуттями, утопічні теорії заглушили будь-які раціональні аргументи, бо виявляється, що вони «душать свободу людини».
Якщо наука буде повторювати гендерні наративи (які не мають ніякого раціонального обґрунтування), то втратить свою об’єктивність. Розум, який кілька століть тому частина європейської еліти ставила в абсолют і протиставляла християнству, тепер нікчемніє під натиском ідеології. Загалом, в цьому немає нічого дивного, бо, відкинувши Бога, людина не здатна побудувати щось якісне і довготривале. Рано чи пізно розкладання суспільства, державних систем, моралі і навіть науки стане неминучим.
