В Британії депутатка пропонує комендантську годину для чоловіків

Вона оголосила цю пропозицію в Палаті лордів, коли колеги обговорювали законодавство про домашнє насильство і нещодавній черговий випадок вбитої жінки Сари Еверард, яку раніше оголосили в розшук. Питання безпеки жінок в темну пору доби завжди було складним, але ніколи запропоновані рішення не були такими радикальними й утопічними. Хоча навіть пані Джонс зізналася, що пропозиція про комендантську годину для чоловіків не буде втілена в життя, але це був її аргументом проти рекомендації поліції бути жінкам обережними та уникати самотніх прогулянок вночі.

Звичайно, будь-яка жінка в будь-який час доби має право на безпеку, але обережність і обачність нікому не завадить. Це не питання про дискримінацію, це лише про безпеку. Суспільство завжди було недосконалим (бо всі люди грішні) і завжди існували зловмисники, але боротися з ними шляхом сіяння підозри до людей через їх стать — це абсурд.

Раніше подібні заяви могли виголосити хіба що радикальні феміністки і це ніколи не сприймалося серйозно. Тепер політики національного рівня не цураються прямих погроз дискримінувати половину людства. Хоча в її партії подали офіційну заяву, що слова Джонс не є їх офіційною позицією, але разом з тим безглузду пропозицію ніхто не засудив.

Британський правий коментатор Кальвін Робінсон назвав пропозицію представниці Партії зелених «прикладом політики ідентичності та культури «скасування». Дійсно, навіть несерйозні пропозиції обмежити пересування чоловіків, бо вони нібито можуть бути потенційними злочинцями — це спроба вкотре протиставити чоловіків і жінок як антагоністичні групи.

Ліві на Заході систематично поширюють міфи про «токсичну маскулінність» (так називають різні прояви лідерських якостей чоловіків). Але на тлі суспільної дискусії довкола вбивства Сари Еверард феміністки розгорнули широку кампанію для зменшення видимості й присутності чоловіків, які нібито несуть потенційну небезпеку. #TooManyMan (занадто багато чоловіків) став їх гаслом і, апелюючи до емоцій та почуттів, вони намагаються знищити образ чоловіка як захисника, паралельно формуючи образ патріархальних чоловіків, що «порушують фізичні й емоційні кордони».

Враховуючи традицію наслідування українськими феміністками досвіду своїх західних колег, подібна риторика може популяризуватися і в Україні. Найбільша небезпека полягає не тільки в руйнуванні традиційної ролі чоловіка-захисника, але і в хибному уявленні про боротьбу з маскулінністю як запоруку безпеки.