Американська державна середня освіта вже давно вважається ідеологізованою (особливо у так званих «синіх» штатах). Уроки сексуальної освіти, недискримінаційні безстатеві вбиральні, та безліч соціальних програм, направлених на виховання толерантності до всіх можливих і не можливих ідентичностей.
За минулий рік зросла кількість так званих «пробуджених» вчителів. Так називають педагогів, які пробудилися від системного расизму, сексизму та стали на шлях боротьби з привілеями білих американців. Зазвичай, вони викладають гуманітарні дисципліни, як-от мова й література чи історія.
Дедалі більше викладачів вважають, що час Шекспіра давно минув і таку літературу варто відкласти в бік, щоб звільнити місце для «сучасних, різноманітних та інклюзивних голосів». В січневому номері журналу «Шкільна бібліотека» вчителі досить радикально висловилися щодо найвідомішого англійського письменника: «Твори Шекспіра сповнені проблемних, застарілих ідей, з великою кількістю мізогінії, расизму, гомофобії, класизму, антисемітизму та мізогінії». Для поширення антикапіталістичних і в цілому антизахідних інтерпретацій літератури працівники освіти заснували #DisruptTexts, групу, яка має на меті вирізати з програм класичні елементи західної літератури.
Окрім прямої критики творів вчителі змінюють підходи до викладання. Зважаючи на різнаманітність програм і можливість впливу на їх формування, деякі педагоги повністю вирізали творчість Шекспіра, замінивши авторів з минулого на сучасних (особливо тих, хто несе інклюзивність через свою приналежність до різних меншин).
Інша частина педагогів не відкидає творчість Шекспіра повністю, але представляє її через призму сучасного розуміння рівності. Це робиться для того, щоб подолати, на їх думку, негативний вплив автора у оспівуванні архаїчних суспільних моделей. Невже вони йдуть на такі кроки лише для актуалізації авторів та осучаснення вивчення літератури? Нічого подібного. На поверхню знову виринає стара ідеологія з позаминулого століття.
Елізабет Нельсон, яка викладає англійську мову Міннесоті читає своїм студентам буквально марксистську теорію через трагедію Шекспіра «Коріолан». А її колега Сара Малхерн Гросс з Нью-Джерсі проводить аналіз «токсичності маскулінності» в обговоренні класичної трагедії «Ромео та Джульєтта».
Найбільш точний висновок Шекспір-гейту дав професор антропології Каліфорнійського університету Глен Кастред: «Обгрунтування очищення навчальної програми від Шекспіра розкриває їхній порядок денний, а саме перетворення шкіл та університетів із навчальних закладів на органи індоктринації». Найгірше у цій історії те, що джерелом абсурдних ініціатив є не політизовані чиновники, а самі педагоги, тобто негативні тенденції вже вкорінилися на низовому рівні.
