Ліворадикальний рух «Black lives matter» (Чорні життя важливі) отримав номінацію на Нобелівську премію миру в 2021 році. Член норвезького парламенту Петтер Ейде заявив, що висунув кандидатуру BLM, оскільки вона «формує нову свідомість та усвідомлення расової справедливості».
Хоча це лише номінація, а не нагородження, проте рішення є вкрай сумнівним з огляду на ідеї руху та хвилю насильства за участі його членів влітку минулого року. Вручення Нобелівської премії миру неодноразово супроводжувалося політичними скандалами, але цього разу діяльність номінанта є протилежною до критеріїв присудження премії. Згідно з волею Альфреда Нобеля, нею нагороджують тих, хто «зробить найбільший, або найкращий внесок в дружні стосунки між націями; в скасування, або скорочення армій, що існують, та в проведення, або агітацію мирних з’їздів». Але діяльність BLM лише підживлювала торішні заворушення та сприяла розділенню суспільства (в Америці та світі) за ознакою раси і походження.
Рух #BlackLivesMatter створений 2013 року в ході протестів проти вбивства чорношкірого Трейвона Мартіна поліцейським. Але він швидко набув політичного забарвлення, отримав фінансування від Демократичної партії США, включив у свою програму ЛГБТ-повістку та охопив десятки тисяч «кольорових» лівих. Вони декларують боротьбу з нерівністю й системним расизмом, але фактично це расистська організація, яка розглядає людину через призму її раси.
В Сполучених Штатах Америки вже багато десятиліть немає інституційного расизму (расової нерівності в законі та державних структурах). Після скасування законів Джима Кроу та дискримінації в кредитуванні законодавство США позбулося системного расизму, а для жителів так званих «червоних зон» (неблагополучних районів з переважно темношкірим населенням) діяли десятки державних програм допомоги. Натомість ліві «антирасисти» все одно звинувачують у проблемах чорних спільнот білих людей, які нібито володіють «білими привілеями» не залежно від доходу чи соціального положення. Ліві вважають, що ці привілеї є основою американської державної системи, хоча немає жодних доказів їх існування.
Саме тому рух BLM націлений на розділення людей, згідно з умовним володінням чи не володінням привілеями (тобто згідно з расою). Вони бажають отримання політичної, економічної та навіть культурної компенсації за дискримінацію, яка існувала ще до їх народження. Діяльність Black Lives Matter ще в 2014-2016 роках викликала багато дискусій, бо їх програма відверто расистська, а методи радикальні. Влітку 2020 року учасники Black Lives Matter брали участь у заворушеннях по всій країні разом з іншими ліворадикалами з Antifa.
Цей підхід не має нічого спільного з рухом за громадянські права, який в 1960-х очолював баптистський проповідник Мартін Лютер Кінг. Сьогодні ліві дуже часто експлуатують його образ, однак він ніколи не закликав до насильства, а навпаки — засуджував «Чорних пантер» та інших ліворадикалів. Тоді Мартін Лютер Кінг очолив настільки масштабний рух, бо боровся за рівні права для всіх, а не вендету за минуле.
Окрім Black lives matter номінантами премії стали засновник Wikileaks Джуліан Ассанж, колишній президент США Дональд Трамп, група за захист прав ЗМІ та тріо білоруських лідерів опозиції на чолі зі Світланою Тихановською.
